У черзі на контроль безпеки в аеропорту Франкфурта чоловік у толстовці з написом “Інтернет — це моє паливо” стояв із валізою, з якої стирчав… принтер формату А4. Поряд — невеликий картридж із запасним тонером і стосом паперу, обмотаним гумкою.
— Що у вас у ручній поклажі? — запитав офіцер.
— Принтер. HP LaserJet. Чорнобілий. Надійний, як і моя іронія.
— Для чого?
— Щоб друкувати меми під час польоту.
— Ви серйозно?
— Абсолютно. Інтернет у літаку — дорогий, повільний і недружній до графіки. А в мене натхнення не чекає. Побачив обличчя сусіда — зробив мем. Сусід задрімав з відкритим ротом — ще один. Ви не уявляєте, скільки матеріалу поруч!
Охоронці не на жарт стурбувались. Принтер не є забороненим предметом, але він мав у собі елементи живлення, а головне — непояснену мотивацію.
— Ви не зможете підключити його в салоні.
— Я маю PowerBank. Великий. Плюс переходник, кабель і запасний перехідник. І, до речі, у мене є розетка біля вікна, я перевіряв модифікацію літака.
Після перевірки офіцер лише зітхнув, але не мав підстав заборонити. Під час посадки пасажир ввічливо звернувся до стюардеси:
— Чи є місце, де я можу встановити свою "лабораторію гумору"?
— Ви про що?
— Дайте мені стіл, трохи тиші й вільну голову сусіда.
Поки літак злітав, принтер стояв між сидіннями. Його власник на колінах друкував “свіжі меми з салону”: “Коли бортпровідниця каже: затягніть пасок, а ви вже затягнули життя”, “Wi-Fi не працює? Вітаємо у справжньому спілкуванні”, “Той момент, коли діти за вами — це не діти, а концепція пекла”.
Інші пасажири спочатку шепотілись, потім почали просити копії. До кінця рейсу у пасажира закінчився папір, але залишився попит.
— Наступного разу беру кольоровий. Там такі жартівливі стюардеси були — треба в кольорі передавати.
Коли літак приземлився, пілот сказав по гучномовцю:
— Дякуємо за політ. А особливо пасажиру 16B, завдяки якому я тепер знаю, що “турбулентність — це просто смішна форма йоги в небі”.
📌 У наступній історії: «Сіно для Джуліо»
🔔 Коли козел чекає — ти везеш найкраще. Навіть якщо це три тюки.