13. Кабінет у вагоні

Інтерсіті з Будапешта до Праги відправився майже вчасно. Пасажири розміщувались, хтось з кавою, хтось із ноутбуком, а один — із повноцінним ляльковим театром у валізі на колесах. Чоловік років сорока, в окулярах без скелець і з бейджем “режисер політичного абсурду”, розклав свій реквізит у тамбурі між вагонами.

— Це мій сценічний простір, — заявив він контролеру. — Поїзд — це ідеальна метафора: рух, напрям, пасивні свідки процесу. Ідеальні умови для парламентської драми.

Його сцена — коробка з вирізаними вікнами, завішана червоною шторкою. Усередині — ляльки з обличчями реальних політиків, зроблені вручну з солоного тіста, фетру й пап’є-маше. Кожна мала власний голос, манеру і навіть підпис.

— Ось, наприклад, — він підняв ляльку з густими бровами і рупором, — це Міністр Емоцій. Він завжди кричить, коли не розуміє суть.

Сусіди по вагону, спочатку шоковані, швидко втягнулись. Діти в захваті, дорослі — в мовчазній згоді. Вистава називалась “Коаліція під колесами” і тривала 20 хвилин. У ній були міні-скандали, закулісні інтриги, заборонені сміхи й резолюція: “Приймаємо все, бо потяг не зупиняється”.

Коли контролер прийшов вдруге, ляльки уже сперечались за маршрут:

— Я вважаю, ми маємо повернути на Братиславу!
— Ми не повертаємо, ми прямий рейс!
— Я вимагаю дебатів!
— Ваш білет не дає вам права на ініціативу!

Контролер видихнув, сфотографував коробку для звіту і промовив:

— Ну принаймні це не ще один акордеоніст.

Пасажир театру подякував, зібрав ляльок у дипломат, натягнув навушники і прошепотів:

— Наступна зупинка — глядацький шок. Тема: бюджетна казка з податковим гномом.

📌 У наступній історії: «500 пляшок з листами»

🔔 Голос у воду — це романтика. Або підстава для огляду.