12. Пасажир із кістяком

Ранковий автобус Відень–Брно зупинився біля третьої платформи точно за розкладом. Пасажири піднімались неспішно, хтось з кавою, хтось з валізою на коліщатках. А один — з повнорозмірним анатомічним скелетом, посадженим на переднє сидіння й пристебнутим ременем безпеки.

Скелет був у кашкеті, з банданою на шиї і бейджиком “Петро. 63 роки. Лектор”. Очі, тобто порожні очниці, дивилися строго прямо.

— Це освітній муляж! — гучно заявив чоловік середніх років у піджаку з латкою на лікті. — Він мій спаринг-партнер. Ми проводимо курс “Людина і будова її краху”.

— І ви плануєте... везти його так? — перепитала водійка, з олівцем у роті та недовірою в очах.

— Він не займає багато місця. І, на відміну від інших пасажирів, не скиглить, коли кондиціонер дме в обличчя.

Сусіди, які зайшли після, намагались не дивитись у той бік, де сидів скелет. Але той магнетично привертав увагу: трохи хитався на поворотах, трохи дзвенів зубами від трясіння, а в нього ще й із рюкзака стирчала палиця з написом "не дихай поруч".

— Це для дисципліни на лекціях, — пояснив власник. — І щоб студенти пам’ятали: життя — не вічне, а транспорт — недешевий.

На зупинці в Бржецлаві скелет випав з рівноваги і впав набік. Пасажири зойкнули. Водійка зупинилась і перевірила документи — чоловік показав студентський, медичну ліцензію, посвідчення тренера з ораторського мистецтва і... фото скелета на фоні проектору з підписом "гість курсу".

— Якщо чесно, — прошепотіла одна пасажирка, — в мене сусід гірше поводиться.

Скелет доїхав до кінця маршруту. Його не забрали до Lost&Found, бо він виявився зареєстрованим “як член команди”. На виході пасажир підняв руку скелета і змусив його помахати на прощання.

— Ми всі їдемо в одному автобусі, — сказав він, — просто не всі з нас мають час на розкладання.

📌 У наступній історії: «Ляльковий театр з політиками у тамбурі»

🔔 Політичний фарс. У прямому ефірі. Між Львовом і Перемишлем.