4. Теща в багажі

Це був рейс із Варшави до Кутаїсі. Артем, чоловік із зовнішністю настільки нейтральною, що міг би зливатися зі стіною, з’явився на контролі з валізою, яку точно не можна було проігнорувати. Вона в’їхала на стрічку з хрустом, наче ламався лід під лижником, і ще довго відлунювала, мовби щось усередині глибоко зітхнуло.

Охоронець, людина з досвідом вилучення нутелли, захованої у кросівки, і ковбаси, маскованої під зарядку, насторожився моментально.

— Що у вас у багажі?

— Сімейна реліквія, — сказав Артем, ніби йдеться про рушник з вишивкою.

— Відкрийте, будь ласка.

Валіза клацнула. Після цього — пауза, довша, ніж мала бути. Якесь майже сценічне затишшя. І потім… повний цикл подиву.

Усередині, дбайливо загорнуте в покривало з малюнком зебри та лавандову скатертину, лежало… чучело жінки. Людської. Реалістичне до тривожного рівня.

— Це що?! — охоронець рефлекторно зробив крок назад.

— Теща, — спокійно й навіть трохи урочисто відповів Артем. — Її зробив мій друг. Такий собі сувенір. Нагадування.

— Нагадування про що?

— Про затишок вдома. І моральну дисципліну.

Контроль зібрався за дві хвилини. Співробітниця, яка щойно їла круасан, тихо сховала його назад у сумку. Чучело було… старанне. З бровами, що глянули прямо в душу, перловим намистом, шкіряною сумочкою й бляшанкою з печивом у руках. Стильна теща. Модель "класика з характером".

— Ви усвідомлюєте, як це виглядає?

— Як монумент! — з ентузіазмом вигукнув Артем. — Вона жива, якщо що. Просто... просила не забути.

— Ви серйозно хочете провезти це літаком?

— Воно компактне. І, якщо чесно, легше за тещу у звичайному форматі.

Кілька працівників зробили фото. Частково для службового звіту, частково — для колекції “Це точно було?”. Потім викликали старшого.

— Якщо це не тіло, не вибухівка і не політична заява — провезення не заборонене. Але ми б це… не радили.

Артем з розумінням кивнув. Погодився здати “реліквію” в багаж. Єдина умова — щоб поклали обличчям догори. “Не хочеться, щоб образилась.”

Після зльоту одна стюардеса, проходячи повз багажний відсік, зупинилась і сказала:
— Мені здається, на нас хтось дивиться.

Можливо, то був погляд тещі. А можливо — просто легенда цього рейсу.

📌 У наступній історії: «48 банок пудингу — бо акція»
🔔 Знижка на десерт — не причина для допиту на митниці. Але іноді стає нею.