10. Кіт у вентиляції

Капітан старої ракірлянської баржі, невисокий зростом, повненький чоловічок слухав повідомлення про загін зачистки й смикав свої голки на голові. Командир загону спецпризначенців доповідав:

- Вціліла лише одна гравітаційна платформа й на ній невідоме щось потрапило на корабель через портал. Те щось заховалося у вентиляції. Його шукають щоб знешкодити.

- Ваші люди мали знищити тих туристів. Поясніть мені чому туристи знищили ваших вояків?

 Командира спецпризначенців, лідеанеця за походженням, сержанта Па Ту, називали генералом, колись він і справді був генералом.  Триметровий велет навис над низеньким капітаном як скеля. Капітан його побоювався й ненавидів.

- Це не прості туристи, - відповів сержант, - це аджари.

- Що? Мені тільки перевертня на цій ракірлянській руїні не вистачає! - Капітан зблід, - То що?! Ви не впораєтеся з одним аджаром? Спіймайте ту почвару що вештається моїм кораблем, й допитайте, або вбийте! - наказав капітан, - З другим що?

- Він випав з платформи. Послати пошукову команду?

- Залиште, йому з планети не вибратися, хіба та скотина дракон, а то ж не дракон?

- Якби то були дракони вони якось виявили би себе, - відповів Па Ту.

- От і добре, - хмикнув капітан, й наказав, - займіться тим другим, у вентиляції.

- Вже шукаємо, - виструнчився бувший генерал.

- за місяць збір врожаю а тут перевертні нивою гасають, дурня якась, - пробуркотів капітан військового корабля, - не хочу стати матросом.

Елн впав на верхні гілляки, зачепитися не вдалося, трансформувався у малу форму, в кота й зачепився кігтми за нижнє гілля. Обережно спустився вниз, повернув собі вигляд людини, сів під деревом. Покликав сестру подумки. Відчув що її немає на планеті. Зрозумів що Іллана потрапила туди звідки відкили портал. Спробував налагодити телепатичний зв'язок з великим кораблем. Який мав чекати на дальній орбіті.

Почув у голові посилену телепатичним передавачем думку капітана великого корабля Джарка:

- Коре знайшли? Коли вас чекати?

- Ще не знайшли. Я тут Іллану загубив, ми з братками побилися, вона впала у портал, - відповів Елн.

- Яка насичена подорож, - розсміявся капітан Джарк.

- Я сканую простір, - почув Елн голос корабельного комп'ютера Джарека.

- А ще наш катер збили, тож шліть танспорт, тільки заваліть спочатку ті старі ракірлянські платфоми, вони усі кораблі збивають які до Копроконе наближаються, певне їх Братерсто викупило.

- А нащо Братеству тут влаштовувати блокпост? - здивувався капітан Джарека.

- А не знаю, - відповів Елн, - Знайдемо нашого лікаря може він відповість.

- Я тебе відслідковую, - мовив корабельний комп'ютер, - повідомиш коли прислати транспорт.

- Іллану знайшов? - запитав Елн.

- Так вона на орбіті, - відповів корабельний комп'ютер.

- Заберіть її звідти.

- Каже на платформах багато братків, - відповів корабель.

- Заарештуємо усіх й знищемо ті руїни, - мовив капітан великого військового крейсера Джарека.

- Це буде правильно, - погодився Елн.

Вночі він вийшов на дорогу

Водій великої вантажної машини натиснув на гальма, бо побачив як на дорогу вийшов юнак з червоних. У порваному одязі. Зіщулений від холоду. Водій зупинив вантажівку, вискочив з кабіни. Підбіг до хлопця, накинув на його плечі свою куртку. Запитав:

- Що сталося?

- Не знаю, - відповів Ел, - якісь бандити напали, ледь втік.

- То з міста! - вигукнув селянин,- То вони таким неподобством займаються, бо роботи у них немає, - допоміг Елну підвестися і дійти до машини. Посадив на сидіння пасажира, - Повезу тебе до центру регенерації у передмісті, там допоможуть, там хороші люди працюють.

Елн подумав що фактично він сказав копроконцю правду, адже на них з Ілланою напали правдиві бандити. На широкому сидінні у кабіні вантажівки він загорнувся у куртку підібрав босі ноги гріючись.

- Так далеко від моря тебе занесло хлопче, у місті хорошим трудівникам немає що робити, оті бандити що напали на тебе з міста ж. Вони й палац імператора підірвали, й імператора вбили. Зараз у місті дуже небезпечно.

- Імператор загинув? - здивувався Елн, - то диверсія, чи що?

- Та щось вибухнуло, кажуть то армійці ті, і навіщо президенту- імператору була та армія? От тепер що, новий дурний палац для свого президента будуватимуть? Дурні, - водій усміхнувся, додав, - граються, що їм ще робити у тому місті? Та нам своє робити, що нам до тих ігор, зима скоро, роботи багато.

- Так нам своє робити, - посміхнувся Елн.

Водій увімкнув радіо:

- Зараз послухаємо що відбувається, - може ти пити хочеш, чи їсти, а я тут своїми запитаннями. Тримай, ось вода, з нашого чудодійного джерела.

- Дякую, - Елн, зробив ковток з фляги, - міцна у вас джерельна водичка, градусів сорок, - посміхнувся.