9. Звинувачення

Серед ночі Варко розбудили вибухи. Пролунав дзвінок. Варко зірвався з ліжка підійшов до вікна, здавалося палає півміста. Підняв слухавку.

- Палац вибухнув? То він горить? Трясця! Так звичайно, я зараз приїду.

Встав розгублено пригладив сиве волосся. Знову пролунав дзвінок, приєднався. Дзвонив працівник служби безпеки який таємно співпрацював з генералом Ліро.

- Так я слухаю, так знаю, вже їду. Як не їхати? Імператор загинув? Що? А його сім'я? Імператриці з синами не було у палаці. Це добре, дуже добре, - Варко сів на ліжко, - Пантро мене звинувачує у вбивстві імператора? Тікати? Куди мені тікати? Як то, заарештували моїх вояків. Вже їдуть до мене? Добре, дякую.

Поклав слухавку зіттхнув:

- Та що ти вдієш з тим Пантро. Я ж казав що він планує переворот.

До кімнати увірвався Нак:

- Палац горить! А на подвір'ї дві вантажівки! Перед дверима солдати Пантро! Що сталося?

- Пантро таки здійснив свою мрію, - мовив Варко, - розбуди Коре. Тікаємо.

- Куди тікаємо? запитав солдат Нак. Чому тікаємо? Я хочу битися!

- Битися будемо пізніше. А зараз тікаємо зЗ підвалу через тунель. Та будь куди, хоч на нижні плати планети, до мутантів, - відповів Варко й усміхнувся, - Зберемо армію мутантів і вибємо Пантро з палацу, певне хоче регентом стати пр неповнолітньому царевичі.

- Ого, - бовкнув Нак, - А ми що тепер, найголовніші злочинці планети?

- Ми вбили президента-імператора, - відповів Варко.

- От ми гавнюки. От влипли, - хмикнув Нак, - А я казав що пертися у генерали дурна ідея.

- Та погоджуюсь, - відмахнувся Варко.

Лікар Коре усе зрозумів, побачивши зарево, почувши гуркіт дверей, швидко по військовому зібрався. Втрьох ветерани армії Братерства спустилися до підвалу.

Двері генеральського будиночку здригалися від ударів прикладами автоматів.

Варко, Нак і Коре сіли у позашляховик й поїхали через тунель на грунтову дорогу за парканом садиби генерала. Добре що дім стояв на краю міста.

Солдати Пантро вибили вхідні двері, бігали будинком вмикали світло в усіх кімнатах, розшукували генерала й його посіпаку Нака.

У великому будинку служби безпеки, до кабінету Пантро зайшов його секретар, доповів:

- Як наказано, я повідомив генерала що його звинувачують у вбивстві президента.

- Повірив? - Пантро сидів за великим столом святкував переворот, відкоркував темну пляшку старого вина.

-  Здається так, - відповів держслужбовець, - У будинку його не знайшли. Я послав за ним найкращі пошукові групи.

- Попередь що втікачі небезпечні, озброєні, живцем не брати. Я вже стільки разів намагався убити генерала, може врешті вдасться.

- Тепер він злочинець, може оголосити по селам, щоб донесли якщо побачать.

- Спробуй, хоча селянам завжди було байдуже хто править містом, - відповів другий радник, й підняв наповнений червоним вином келих, - Хай живе новий імператор і я, його регент.