6. Рибалки

Молодий рибалка пірнув за сіткою, потягнув її до поверхні. Коли виринув побачив поряд із своїм човном дві чорняві голови. Рибалка накинув край сітки на гак у човні, крикнув до незнайомих:

- Залазьте у човен, тягніть сітку! Обережно тільки.

Хлопець і дівчина з легкістю вилізли з води, й почали підтягувати сітку закидаючи пійману рибу у ящики із льодом і сіллю.

Рибалка застрибнув у свій човен, запитав незнайомців:

- Риби зовсім мало після шторму. Де ваш човен? – витяг з під сидіння одяг, для себе й для своїх гостей, адже ті хто на човні вже гості. Між пальцями у хлопця були перетинки.

- У шторм потрапили, - відповідав прибулець.

- О! То ви потрапили у вчорашній шторм. Співчуваю, - Мене Райн звати, - хлопець простягнув міцну вузьку долонь незнайомцю.

Той відповів потиском посміхнувся:

- Елн.

Брат і сестра могли розмовляти усіма мовами Всесвіту, тому у них не було труднощів у спілкуванні. Дівчина наче знітилась під пильним поглядом юнака котрий милувався нею, відповіла не дивлячись у очі червоношкірому копроконцю:

- Іллана.

Поки плили до берега Райн говорив, запитував, сам відповідав на запитання.

- Ви здалеку? – запитував Райн, й продовжував - з поселення Ду? О, я так і подумав. У вас човни завжди на хвилях перевертаються. А хіба вас не попередили що буде шторм? По телевізору ж казали! Ми вчора не виходили у море. Мабуть ви вийшли дуже рано. Шкода вашого човна. Іллана, а у тебе є наречений? Мабуть так, така гарненька. Замерзли певне. Зараз увімкну двигун й за мить до берега до пливемо, у мене найкращий двигун у нашому поселенні. От побачите.

Біля берега стояв довгий дерев’яний пірс, до нього прип’яті різнокольорові човни. Далі, на скелях, ошатні різнокольорові будиночки.

Райн запросив незнайомців до себе. Такий був звичай, бо ніколи не знаєш коли тебе лихо у морі спіткає. Його будинок стояв на скелі вище інших. Пофарбований яскраво зеленою фарбою Рами вікон й відсувні вхідні двері були жовтими розмальовані, яскравий візерунок з морських квітів і різнокольорові рибки. Фундамент з каменю стіни із дощок, дах з з блискучого металу.

Рибалка відсунув вхідні двері, крикнув:

- Я вдома! – Й до близнюків, - Та заходьте, заходьте, не соромтеся. Сестричко у нас гості, ось підібрав двох рибалок.

У передпокій вийшла гарна, червоношкіра дівчина, вона мала пряме чорне волосся заплетене у дві коси. Побачила гостей усміхнулась, запросила до кімнати.

- Це моя сестричка, - Райн підскочив до сестри обняв її ніжно поцілував у щоку, - її звати Лані, вона ще не має нареченого, - рибалка підморгнув гостю, - добра господиня і найгарніша дівчина у нашому поселенні, а малює як гарно, усе розмалювала рибками.

Лані знітилася і вдарила легенько брата по руці:

- От ти розбазікався. Зовсім мене засоромив. Ви заходьте, заходьте, тут у нас душова, вода гаряча. Зараз я вас усіх нагодую, зголодніли напевне?

- Ой зголодніли, аж шкварчить у животі, - сміявся Райн, обережно взяв Іллану під лікоть заводячи у кімнату.

- Я вам одяг підберу, - Лані сплеснула у долоні, - замерзли? Добре що Райн завжди має старе шмаття у човні, вдягнув вас тепленько, бо вже осінь. Вітер холодний. А я знайду щось гарніше. Скільки ж ви були у морі? Шторм вчора цілий день тривав, занесло вас далеко від дому? Так? Біднесенькі. Напевне плисти було холодно. Як не потонули? Добре що не потонули. Зараз не час бути довго у воді. Я розумію на темний місяць треба запастись, риби мало цього року.

- Так риби мало, - погодився Райн, - ми вже насушили й насолили, борошна прикупили, до зими приготувалися добренько. Лані ягід назбирала, повний морозильник. Кажу ж, найкраща господиня у нашому селі.

Лані почервоніла, усміхнулася до гостя.

Гарячий душ, зручний сухий, теплий одяг. Теплі шкарпетки. Теплий суп з риби. Теплі розмови і навіть підігріте пиво. Маленький телевізор транслював якийсь концерт. Великі білі копроконці у яскравому одязі співали гарні пісні. Потім  почався якийсь фільм про селян, кохання й конфлікт поколінь.

Райн і Лані, радили гостям їхати додому зранку на автобусі. Лані приготувала млинці з хлібної трави і смажену рибу їм у дорогу.

Іллані сподобався ошатний затишний будинок, низькі розмальовані морськими квітами меблі, полиці з книжками, й посудом, сімейні фотографії на стінах.

Райн розповів що батьки загинули у морі, під час шторму. Старійшина поселення попросив поселян ділитися з сиротами їжею й одягом. Та й сам опікувався ними як власними дітьми.

Вночі втомлені господарі вкладалися спати. Лана і Іллана у одній кімнаті. Елн спав на канапі у вітальні. У Райна була своя кімната.

Під ранок у вікно вдарило світло фар, почувся гул потужних двигунів. Елн обережно підійшов до вікна. Побачив як на вулицю поміж рибальськими будиночками заїзжають три вантажні військові машини з критими кузовами, і озброєні вояки у шоломах і бронежилетах вискакують з тих машин, стукають у двері рибалок.

Водяні собаки завили, заверещали. Галас розбудив усіх у зеленому будиночку. Райн підійшов до вікна визирнув: