5 Аварія над морем

Космічний катер димів, гудів і стрімко падав. Юнак вчепився у пульт керування. Дівчина пристебнула брата до крісла пілота і пристегнулась сама.

Корабель увійшов у атмосферу й занурився у гарячу хмару гелію у страосфері,  його охопило полум’ям. Палуба стала розпечена наче лава, пластик прилипав до ніг, на ногах дівчини загорілося взуття вона висмикнула з черевиків ноги. Крикнула:

- Надо швидко!

- Авжеж, ми падаємо! - відповів хлопець, - Ця посудина згорить раніше, ніж долетимо до поверхні планети.

- Дотягне, - відповіла дівчина, - Головне не впасти на скелі.

Корабель випав з хмари світла, пролетів палаючим болідом крізь нижні прошарки атмосфери й шубовснувся у воду, борт шашипів.

Ремені безпеки витримали. Усе стихло лише хлюпали хвилі в борти й вода заливалась всередину катера.

- Дотягнули. Усе, йдемо на дно, - посміхнувся хлопець.

- Там холодно, - невдоволено мовила дівчина.

Від борту йшла пара. Якийсь час корабель ще тримався на хвилях. Де не де ще горів пластик всередині.

- Чого ти сидиш? - запитав хлопець розрізаючи кігтем ремінь безпеки що сплавився з його светром.

Дівчина й собі розрізала попалені ремені. Запитала:

- Чому вони роблять ремені з негорючих матеріалів?

- Щоб згорілий труп не збирати по частинах, - відповів хлопець.

- Маю надію то жарт.

Задерши стабілізатори, розбитий туристичний катер пішов до дна океану. Хлопець потяг дівчину за руку. У середину катера набиралась холодна вода. Заповнювала рубку керування й відсік. Прибульці випливли через велику пробоїну.

Вода чиста, прозора. Дівчина бачила як почорнілий кораблик тицьнувся у дно і ліг на пісок серед водоростей. З нього ще виходило бульбашками повітря. Хлопець подумки сказав:

- Швидше пливемо під водою подалі, Не знаю вже що чекати, може добиватимуть.

Тонкий промінь пронизав воду, за мить розбитий катер на дні вибухнув.

- Ого, - здивувалась дівчина, - Оце зустріч!

- Платформи Ракірлянців, дуже старі, оскаженіли підстаркуваті охоронці, чи що? - мовив подумки хлопець.

- Та охоронна фірма "Ракірла" давно вже не працює з планетами, - відповіла дівчина, хіба платформи тут забули, спрацювали якісь роботи, бортові комп'ютери зіпсувалися й луплять по всьому, що мимо пролітає. Чорт їх знає.

Промінь далі пронизував воду, певне перевіряючи чи вижили пілоти.

- От чому його сюди понесло? - запитав хлопець.

- Здається це його батьківщина, - відповіла дівчина.

Хлопець і дівчина довго могли не виринати на поверхню. Аж поки не дістануться берега. Вони дихали під водою, як риби.