1. Аварія

Космічний корабель впав посеред болота. Вткнувся у багнюку носом.

Хвиля смердючої болотної води змила з корабля пожовкле листя, що прилипло коли він зім'яв верхівки дерев. Борт космічного корабля був у пробоїнах, крізь ті дірки всередину корабля затікала вода, корабель почав тонути.

Відчинився люк, з корабля, тримаючись за плече, вийшов високий худорлявий чолов’яга.

Одягнений чоловік був у футболку й широкі штани. На ногах туристичні черевики з цупкої тканини, у рекламі казали що ті черевики не пропускають воду. Чоловік криво усміхнувся, стоячи у воді по коліна. Озирнувся, ніде у темряві ночі не побачив жодного вогника. Увімкнув телефон. Зв’язку з космічною інформаційною сіткою не було, але ліхтарик працював.  

Розбитий корабель затонув лише на половину, лежав серед болота як мертвий космічний кит. Чоловік, дістав з кишені невеликий скляний диск, щось там натиснув, зачекав мить поки прилад скануватиме місцевість, вгледівся у позначки, підвівся й рушив через болото, керуючись приладом навігації. На маленькому екрані світилася карта місцевості й необхідні дані, навіть щодо глибини води й щільності ґрунту.

Плече потрохи відновлювалося, вже не так сильно боліло. За годину він вийшов на розбиту дорогу. Зупинився, читаючи позначки на навігаторі, яскраве світло вдарило по очах. Біля прибульця зупинилися машини. Великі темні, й примітивні.

Дверцята машин відчинилися звідти, повискакували солдати у темній формі, стали навколо чоловіка, направили на нього щось схоже на зброю.

- Ти хто такий? Документи! – Запитав один з них.

Несподівано навіть для себе прибулець почав вдавати німого й жестами показувати напрямок у якому йшов. Командир обшукав його, вибив незгарбно тонкий навігаційний прилад з рук. Наступив на нього, дістав з кишені штанів прибульця телефон, огледів, хмикнув, покрутив у руках, тонку прозору пластинку, заховав до своєї кишені.

- Ти звідки тут взявся? – Запитував. Розглядав уважно.

Рудий чоловік виглядав як цивільний, що заблукав у лісі. На вимогу показати документи він дістав з кишені клапоть темної тканини прикрашений золотими літерами, до клаптя прикріплена кристалічна кулька. Один з солдат взяв з рук прибульця той зім'ятий шматок тканини. Посміявся. Зробив припущення що затриманий звичайний місцевий дурник. Кинув ту хустку на дорогу, як непотрібну шматку. Другий вояк підібрав. Чоловіка змусили сісти у кузов військової вантажівки.

Ніч, пахла болотом і вологим лісом, і ще чимось, забутим з дитинства. До тих запахів приєднався запах заліза, а ще якогось пального, такого смердючого, що перебивав інші запахи. Та під тентом було тепліше.