Частина чотирнадцять

Найкращий початок дня - це філіжанка смачної кави. Для Марти це завжди було так. А тут в Туреччині, так і сам Бог велів, гарний день розпочинати із турецької кави. Марта вже добре навчилась готувати саме турецьку каву, з пінкою, у невисокій джезві і без цукру. Вона має бути скажено гарячою і гіркою. Можна додати ще дрібку перцю. Турки дивні люди, їм аби пекло.  А для себе Марта завжди готувала каву із молоком. Незмінно, щоранку велика порція кави з молоком повертала Марту до реальності. Із снів, де вона літала, танцювала і цілувала прекрасні обличчя янголів.

     Реальність була іншою, але Марта завжди намагалась і її прикрасити. На роботу вона завжди ходила пішки, що займало десь півгодини. За ці хвилини Марта встигала насолодитись ранковим свіжим повітрям, пахощами квітів, що зустрічала дорогою, і відпустити на волю привиди зі снів. До спа-салону вона приходила завжди в гарному настрої і намагалась підтримувати відповідний настрой протягом дня. В цьому сезоні її спокій і рівновагу нічого не могло порушити. Марту декілька разів переводити працювати в салон для інформації зверху і в масажний салон, але вона скрізь вже вміла знайти рівновагу. Звичайно, все це відбувалось завдяки тому, що мова її покращилась. Вона набагато більше розуміла і набагато більше могла сказати. Персонал хамаму почав розуміти, що вона затята і вперта і ніколи не відступає. Турки таких поважають, тому що і самі вперті, як ішаки. Минулий сезон не пройшов для Марти дарма. Вона вже вміла окреслити для себе пріоритети. Якщо минулого року, вона нервувала, перед кожним заходом до кабінок і сварилась із Шабаном, що не робитиме цього. То у цьому році вона із задоволенням спілкувалась із людьми, цікавилась їхньою думкою. І навіть, коли не дуже адекватні дамочки істерично верещали, що вона залишила кабінку, бо хотіли залишитись із масажистом наодинці, то Марта спокійно виходила, посміюючись. Дамочки мали право, вони платять гроші. Було зовсім необразливо. Головне зрозуміти де ти перебуваєш, і що ти можеш за це отримати. Марта не ганялась за додатковими процентами. Хай платня і була невеликою, але їй вистачало. Зрештою у неї був нормальний чоловік і перейматись через якісь десять лір не було необхідності. І тим веселіше було спостерігати, як киргизька «дітвора» влаштовує півнячі бої. Не для усіх минулий сезон був уроком. Дехто не зробив роботу на помилками і пробіг повз власний досвід. І знову наступає на ті самі граблі.

     Ввійшовш до хамаму Марта натикнулась на менеджера Серкана. Той був напахчений, як цілий дамський будуар і виряджений, як на весілля. Марта навіть зупинилась. Що це сталось сьогодні із цим неофіційним чоловіком підстаркуватої Джейн? Побачивши Марту, Серкан швидко підійшов до неї і підморгнувши, сказав:

     - Я тут хотів з тобою перебалакати. Ти розумієш, що я  кажу? – уточнив він зосереджено заглядаючи їй в обличчя.

    - Доброго ранку, пане Серкан, - відповіла Марта, продовжуючи здивовано його розглядати.

    - Та який пан, Марто, просто кажи Серкан. Ми ж друзі. – зазирав він їй в очі.

    - Ми друзі? – здивувалась Марта.

    - Ну так. Ми друзі по роботі, – уточнив старий ловелас, щоб Марта чогось собі там не надумала. А то знає він це жіноцтво. Ти ще нічого, а вона вже в твоїх обіймах.

     Якби Марта почула ці думки, то реготала  б до ранку. Добре, що життя так влаштовано, що ми з вами позбавлені можливості спостерігати отой дивний хаос у чужих головах. Отже Марта спокійно чекала, що скаже менеджер.

- Марто, ти розумна, на мій погляд. – почав чоловік здалеку. Дівчина зрозуміла, що якщо він почав із компліментів, то щось йому таки дуже від неї потрібно.

-  Пане Серкане, - перебила вона його одразу, – пропоную не обговорювати мої якості, у нас мало часу. До справи, - підштовхнула словами Марта.

     Усі ці його «реверанси» не цікавили Марту. Вона хотіла швиденько сховатись в спа-салоні, щоб почати спокійно свій день. А якщо вас із самого ранку енергійно шукає керівництво, то спокою вам не бачити. І тим дивнішою їй здавалась поведінка менеджера. Він відвів Марту в глибину салону і озираючись навколо урочисто мовив:

• Я хочу зробити зізнання!

Марта здивовано витріщилась на нього і мовчки чекала продовження.

-  Ти ж розумієш значення цього слова? – перепитав він. - Я б хотів, щоб ти правильно мене зрозуміла…

-  Пане Серкане, якщо Ви не готові говорити, то я йду. У мене купа роботи, – перервала його Марта, відчуваючи, що їх розмова зовсім вже дивна.

- Ні-ні, що ти, Марточко, почекай! Куди ти? Я готовий. То ж говорю, – поспіхом виправдовувався Серкан, намагаючись втримати дівчину, що повернула до виходу.

- Що ви там робите? – прогриміло збоку. – Серкан!

        Велика абла нахмуривши й без того насуплені брови, спопеляла їх поглядом. Марта швидко вийшла із закутка і попрямувала до спа-салону.

«Хай тільки зачепить мене, так і плюну їй межи очі»,- плутались сердиті думки в мартиній голові. Під осудливим поглядом старої туркені вона відчувала себе так, ніби й справді зробила щось недопустиме. От вона дурепа. Чого було пхатись у той куток, та ще разом із менеджером? Його ж бо репутація усім відома. Чи вона маленька? Марта  картала себе і сердилась на себе. Невже все так погано, що вона не може навіть із менеджером поговорити? Що це за дурниці. Вони ж не дитячому садочку. І чому вона так розізлилась? Невже їй і справді було важливо, що скаже Серкан? Спантеличена і присоромлена вона постала перед Шабаном, який, навпаки, був у прекрасному гуморі.