Частина восьма

ХАМАМ

Мурді була проти їх розмови з Ремі. Вона сказала, що втомилась вже опікуватись дівчиною. Марта це розуміла, але намагалась втовкмачити їй, що це вони разом все заварили, тому змушені разом і розгрібати.

-  Хоча б Ремі, треба ж все пояснити,- доводила Марта.

- Та вона не чує нікого і нічого. Вона як на Голгофу щодня сходить. Придумала собі кару за гріхи і вперлась як віслюк. Я їй сто разів уже говорила, давай подзвоню менеджеру і ти поїдеш до батьків. Ні! Не слухає мене, – гарячкувала Мурді.

- Правильно, бо треба їй пояснити, що її чоловік – це просто людина і ніяка він їй не доля і не любить її зовсім. Тоді вона буде по іншому бачити ситуацію, а то  вона, як в капкані. – провадила своє Марта.

- Я проти вашої розмови. Добалакались уже. Сама бачиш. Давай лишимо її в спокої. Вона ж не дитя. Хай робить, що хоче. – зітхнула втомлено Мурді.

Марта розуміла, що у Мурді і своїх проблем було вагон із маленьким візочком, але їй здавалось, що у Ремі саме зараз той важливий період, який допомагає прозріти.

Ви коли-небудь отримували на горіхи за те, що втрутились у чужі справи? Ото так вам і треба!

Любий мій читачу, ти ж розумієш, що справжнє життя починається у той момент, коли людина зустрічається з відчаєм і безвихіддю розуміння того, що нічого іншого вже не буде. Що доля саме така і досвід не викреслиш. Що вона безсила щось змінити. Що з ріднею і близькими людьми нічого не зробиш, як не намагайся. Що батьки вже дали все, що могли і це вже не виправиш, і не забудеш. І що мрії про іншу реальність, - то лише мрії. Що, при необхідності зробити важливий вибір людина завжди одинока. Що неможливо нічого відчути без наслідків для організму. Що ніхто, крім неї самої не прибере в душі мотлох і не потурбується про душевні рани.

Скільки б не молилась Ремі своїм богам, завжди наставав час повертатись в реальне життя.  Як і усім нам. Навіть, якщо ти перебуваєш десь далеко в відкритому морі, на білосніжній яхті, все одно настане час, коли тебе висадять на берег і змусять заплатити за білет. Все. Приїхали.  Відтепер – реальність.

МІШЕЛЬ

     Сьогодні зранку до СПА салону спустилась стурбована Мішель. Ця моторна росіянка працювала у основному залі і на продажі додаткових масажів (екстра масажів). До салону вона заходила рідко. Просто, щоб привітатись і потеревенити у вільну хвилину. Мішель була  кмітливою і спостережливою. Вони швидко зметикувала, що можна й каву пити і теревенити, і багато ще чого, але так, щоб не бачила велика Абла. Отже, коли Мішель спускалась в СПА, Марта вже знала, що Абла десь за межами хамаму. Але не сьогодні, бо Марта тільки но бачила зверху в салоні велику Аблу.

- Щось сталось? – занепокоєно запитала вона.

- Я не знаю,- нервувала Мішель. – Ніби ж все нормально. Працюю. Але ж ні, взяла та й відправила мене сюди, до тебе. Ти вибач, добре? – з під-лоба глянула вона на Марту.

- За що? – насторожилась Марта. – Ніяких проблем. По черзі будемо заходити до кімнат. Так, навіть зручніше буде. Масажисткам не треба буде мене чекати. Супер.

     Потрібно зауважити, що в хамамі великої Абли жодного клієнта не випускали, доки не спробують йому продати додатковий масаж. І саме такий продаж Абла обожнювала. Це були гроші «за повітря». Працював масажист і перекладач, а гроші отримувала господиня. Абсолютно не маючи затрат, тому що клієнт вже заплатив попередньо за всі отримані процедури. Лишити його на столі і взяти з нього гарні гроші додатково - це і було завдання для Марти та інших перекладачів.

- Супер, то воно супер. – сказала Мішель. – Але ж ти давніше працюєш, то ж і краще продаватимеш. Здається, вона хоче мене звільнити.

- Господи, Мішель, звідки такі думки? – здивовано вигукнула Марта.

     До дівчат підійшов Шабан усім своїм виглядом натякаючи, що господиня в залі і спостерігає за ними через відеокамери. Вони ще трохи поговорили і взялись до обслуговування. Мішель працювала нарівні із Мартою, але Марта продала більше масажів, як і очікувалось. Після обіду господиня наказала Мішель знову повернутись в зал і покликала Шабана. Марта відчула певне хвилювання. Насправді, їй зовсім не хотілось повертатись працювати в зал. А все було дуже схоже на те. Якщо Мішель працюватиме в СПА то Марту заберуть нагору, в великий зал. Місяців півтора вона мала чистий спокій в СПА салоні і тут … Вона занепокоєно чекала Шабана. Але, коли він повернувся, дівчина не кинулась до нього одразу із розпитуваннями, а почекала, доки вони  не обслужать групу туристів. Коли процедури закінчились і всі клієнти лягли на масаж, Шабан покликав її в комірчину для брудних рушників і, складаючи рушники в корзини для білизни, повідомив, що Абла дійсно хотіла поміняти місце роботи Марті і Мішель. Отже Мартина чуйка працювала, як годинник.

- Але я сказав, що мене все влаштовує і не бачу необхідності. – підморгнув Шабан Марті.

- Вона питала твоєї думки? – вражено спитала Марта.

- Звичайно. – самозакохано посміхнувся Шабан. – А ти ж думала, я нічого не вирішую. Так? Зізнавайся!

- Знаєш, я й зараз так думаю. – чесно відповіла Марта. - Це схоже на якусь гру.

- На яку гру? – розсердився Шабан. – Ти хіба не бачиш, що я тебе захистив?

     Він розчаровано дивився на Марту. Він і справді вірив, що Абла із ним радилась.