Частина сьома

ХАМАМ

    День за днем спливало літо. Марта, як могла, пристосовувалась до життя хамаму. Найдивнішим було те, що усі, крім неї, сяк-так, але примирялися з господинею. Марта не могла змиритись. Зрештою вона вирішила оминати господиню, щоб поберегти свої нерви. Але велика Абла вміла виринути у най незручний час і най непідходящому місці. Марта годинами не піднімалась нагору. Сиділа в СПА салоні без сонця і повітря. Але тільки-но вона змушена була вийти - обов’язково спостерігала якусь неприємну сцену. Чи то господиня гамселила дубцем когось із хамамщиків, чи відчитувала котрусь із балійок, що бідолашна, аж хлипала, чи сердито репетувала, стоячи посеред великої зали, і тупала ногами. Єдине, що втішало Марту, що внизу вона може заховатись від цього незрозумілого невігластва. Хоча й там не було гарантії спокою, одного разу господиня добряче її перелякала. Боса і розпатлана вона, наче відьма на мітлі,  злетіла із сходів і кинулась в СПА салон. Бахнувши вхідними дверима, вона майнула повз Марту, яка мало не втратила свідомість від такої раптової і яскравої появи господині хамаму, на ходу вигукуючи : «Це я не до тебе, не бійся».

Виявилось, що нагорі, у своєму кабінеті, де встановлені екрани спостереження, вона побачила, як дві балійки сидять і точать ляси в одній із кабінок для масажу. В той день усі отримали на горіхи добряче. Дівчата отримали дубцем, за те що теревенили в робочий час, Шабан, – за те, що недогледів, а Марта ледве не отримала серцевий напад, від «ефектної» появи господині. Чи боялась Марта господиню? Іще чого! Забагато Абла про себе думає. Але така поява, будь кого перелякає. А для Марти це взагалі був сюрр. Розумієте, велика Абла була заможною жінкою, мільйонеркою. І зовсім не такою уявляла собі Марта мільйонерку. І ці її мільйони, вибиті із бідних людей дубцем, обманами витягнуті із туристів, викликали в дівчині почуття гніву і огиди.

РЕМІ.

Одного ранку, Марта стала свідком дивної сцени, як Ремі розминає плечі великій аблі і щось весело їй говорить.  Велика абла усміхалась і жартома щипала Мурді, яка теж про щось розмовляла з ними.  Поряд скупчились юрбою балійські дівчата і щось гомоніли між собою. Приємна і мирна картина свідчила про неабиякі дипломатичні здібності Мурді і Марта ще раз подивувалась її розуму. Мудрість вона не від років, вона від народження.  Дуже добре, що Ремі перестала боятись Аблу. Якось останнім часом усе в неї складається до кращого. Можливо, вона вже пережила свої болі і тепер у неї почнеться щасливе життя? Але черв’ячок сумніву все ж таки підточував Мартині думки. Отой її Нйоман, зовсім не викликав довіри. Не довіряла Марта бабіям. Зовсім.

         Наступні дні Ремі ніби підмінили. Вона не визирала із кімнатки ніби злякане звірятко, не плакала і ховалась за спини дівчат. Тихо посміхаючись своїм думкам вона велично випливала із кімнати, гарно одягнена і вигадливо зачесана, з браслетами та іншими прикрасами. Від неї пахло фіалками і ще чимось квітковим. Дівчина ніби повишчала. Вона усміхалась усім в хамамі і  каліченою турецькою бажала усім доброго ранку. Нарешті хамам побачив красу Ремі. Її очі блищали, як дорогоцінні камені,  чорне волосся, яке вона вигадливо виплітала, нагадувало шовк. Цілий день вона, наче світилась, і клієнтів було у неї більше, ніж зазвичай, і працювала вона чудово. Отримавши чайові від якоїсь підстаркуватої німкені, вона одразу ж роздала їх дівчатам. І що тут скажеш, як жінка в порядку, то здатна вона на великі справи. Якби ж то наша рівновага була тільки у наших руках. Ми, жінки, такі залежні від усього. Як квіти від погоди.

     Тільки тиждень попрацювала Ремі у такій рівновазі, з гарним настроєм і з задоволенням. А через тиждень отримала звістку із дому. Погану звістку. Потрібні були гроші на ліки чоловікові. Нйоман розбив машину і сам постраждав. Але жахливим для дівчини було не це. Підкосила Ремі звістка, що в машині Нйомана була молода туристка. Зовсім дівчинка. Років 20-ти. І як би не намагались дівчата говорити про хороше, усі знали, що Нйоман роботу іще не знайшов. Отже, ніякого розумного пояснення не було. Вночі, удвох із молодою дівчиною напідпитку він, навряд чи, вирішував питання свого працевлаштування. Ремі не вийшла того дня в хамам на роботу. Дівчата сказали, що захворіла вона. І тільки Мурді поділилась з Мартою бідою Ремі. Марта передала свої співчуття і тільки. Що іще можна було сказати? Хоч і не озвучила вона свої підозри, вони все одно справдились. Та чи й могло бути по іншому? Зв’яжешся з таким, - нічого доброго не буде. Обдурить, принизить, спопелить душу. Самозакоханий егоїст - страшна людина.

Марта  дуже боялась, що це зламає і без того принижену Ремі, але сталось зовсім по іншому. Наступного дня Ремі таки вийшла на роботу. Працювала вона наполегливо і дуже старалась, хапалась за все і до вечора мало не валилась з ніг. Це повторилось і наступного дня, і наступного. В її зелених з блакитним очах горіло холодне полум’я злості. Дівчата дивувались, але вона мало розмовляла і зовсім не жалілась. Тоді Марта навіть пораділа за неї. Нарешті. Нарешті це полум’я випалить з її серця оте безнадійне кохання. І тільки но Ремі трохи заспокоїлась, як сталась ще одна подія, яка шокувала не тільки Ремі, а й Марту. Будьте певні, що Марта все ще тримає той випадок в своїй пам’яті, щоб не забути під крильцем свого турботливого чоловіка, в який світ вона потрапила.

Після обідньої пори велика Абла любила подрімати в СПА салоні. Але замість того, щоб спокійно відпочивати в своїй кімнаті, вона вмощувалась в холі СПА салону, була ж бо до непристойності цікавою. Того дня вона теж спустилась в салон з такою ж метою. Ремі усміхаючись підбігла до неї, вона якось так дивно зраділа тому, що, побачивши її, вперше не відчула страху. Велика Абла не вітаючись стомлено присіла на канапу і поволі лягла на бік, відвернувшись до стіни. І Марта зрозуміла, що господиня зовсім не в дусі. Ремі нахилилась до неї і присіла навпочіпки біля канапи.