Частина друга.

Частина друга. ХАМАМ

    У трьох великих приміщеннях хамаму туристам мили їх грішні тіла і робили масаж в піні з оливкового мила. Ця процедура занурює відвідувача в солодкий спокій. Спочатку спеціальною рукавичкою-кесе чоловіки-кеседжі робили відвідувачу ніжний пілінг усього тіла. Усі спеціально навчені чоловіки-кеседжі мешкали у провінції Хатай і були професіоналами своєї справи. Кеседжі з Хатаю трохи інші за своїм вихованням і поведінкою.

     Провінція Хатай довгий час контролювалась Сирією і перебувала у її складі. Тільки після 1938 року, завдяки Великому Ататюрку, було проголошено незалежну республіку Хатай, що через рік стала вілаєтом Туреччини.

      Господиня хамаму наймала таких чоловіків на сезон і, коли робота закінчувалась, вони всі, без виключення, повертались додому. Вона суворо попереджала усіх дівчат і навіть одружених жінок, щоб не спілкувались із ними, а по можливості, навіть і не вітались. Це було якесь дикувате попередження, і воно трохи збивало з пантелику, але, мабуть, то було не марно.

       Всі чоловіки жили в ложмані-гуртожитку, харчувались вони в їдальні хамаму і необхідності ходити містом чи магазинами у них не було. Про це велика Абла, так вони звали господиню хамаму, говорила постійно. Вона лякала їх штрафами, поліцією, а іноді просила їх, ніби своїх дітей, майбутнє котрих її, буцімто, дуже хвилювало. Це було якось цинічно і принизливо, але спрацьовувало. Пізніше стало зрозуміло, що ці люди були наївні, як діти, і багато з них ніде не вчились. Деякі навіть і школу не закінчили. Страшно уявити собі - все життя мити людей! Жахливішого життя мабуть не може бути. Хоча кожному своє і у кожного своя доля. Це єдине, що можна сказати напевне. Якщо ти не хочеш вчитися, то доля твоя зрозуміла! Як у 20 столітті можна було ігнорувати навчання? Виявляється, тут існував якийсь невідомий  і незбагнений світ.  Світ невігластва, брутальності і обмеженості. Наша героїня не одразу це зрозуміла.

             Прямо з вулиці усі відвідувачі потрапляли до великого залу і, вуаля, стикалися очі в очі з господинею цього закладу, з великою Аблою. Звичайно ж їм і на думку не спадало, що ота розпатлана, немолода жінка, що невипускає цигарки з рота, і постійно кричить і є господинею такого гарної будівлі.

Насуплені брови, різкий голос, а найжахливійше це - паління. Вона палила зранку до вечора постійно і скрізь. Едине місце, де Абла не палила цигарок, був спа-салон на нульовому поверсі. А зверху вона палила скрізь: на кухні, в салоні і навіть в туалеті. Деякі самовпевнені дамочки-клієнтки намагалися навіть зробити їй зауваження. Але, хіба це могло дати якісь результати? В світі великої Абли голосний сміх, грубощі, брутальні жарти, безупинне паління - були нормальними речами. У її світі це було нормою. Здавалось, вона не помічала людей. А з часом Марта зрозуміла, що вона їх і не поважала. Зовсім. Нікого. Вона поважала тільки гроші. Її життя було важке і неспокійне. Тільки гроші приносили їй радість і коротке заспокоєння. Велика Абла була  не одинока у своєму поклоннінні грошам. У цьому містечку тільки й мови було, що про гроші. Хто скільки заробив, або програв, або позичив. А ще – заборгував. Слово борг звучало частіше, ніж слово хліб. Хай вас не обманюють догідливі посмішки східних офіціантів, масажистів, касирів, продавців. Цей список можна продовжити. Наївні слов’янські дівчата впевнені, що то їх врода і чарівність спонукає обслуговуючий персонал так низенько кланятись і посміхатись. Гордо гуляючи набережною юні курортниці зводять очі до неба і голосно зітхають демоструючи приреченість на таку увагу. Ну куди ж красуні подітись? Всі її зовуть, всі закликають. В магазини, в кафе, в ресторани... Ото щастя! Нарешті віднайшлись чоловіки, що розуміються на жіночій вроді, не те що наші слов’янські хлопці.

Але придивіться уважніше, старій німкені вони кланяються ще нижче, бо дівчата - сумнівні клієнти, а от стара леді - оце велика риба! Вона і замовлення зробить на гарненьку суму і бакшиш лишить. Гроші - ото єдина «чеснота» яка притягне до вас всі «гвинтики» сфери обслуговування.

 Виявляється, правильно мити людину справа не така вже й проста, хоча туристам, звичайно, пропонується спрощений варіант. Справжній хамам передбачає набагато більше приміщень, які людина проходить послідовно:

- джамекян – роздягальня, де людина знімає одяг і закутується в рушник-пештемаль;

 -  іликлик-тепла кімната в якій людина поступово  готує своє тіло до розігрівання;

- харарет - безпосередньо хамам, там найвища в хамамі температура  ( + 55) і в якій відбувається пілінг і массаж;

- кейф – кімната відпочинку, в якій справді відчуваєш «кайф».

       Процедура відвідування хамаму - ціла наука. Якщо це робити правильно, то через деякий час ви помітите, що ваше волосся стало мякшим, не таким ламким, і шовковистішим, шкіра оксамитовою, а тіло стрункішим.

Древні лікарі називали хамами дієвим способом зцілення і оздоровлення. В хамамі великої Абли все те вам обіцяли.

 Спочатку відвідувачів відводили в сауну, а через хвилин 5 супроводжували в хамам. В хамамі відвідувачі перебували 20 хвилин лежачи на теплих каменях і релаксуючи. Потім кеседжі заходили групами, по 5 чоловік в кожен хамам, і починали процедуру під назвою пілінг. Пілінгували усе тіло. Завдання гарного кеседжі  ретельно пропілінгувати шкіру для оновлення. «Скинувши» старий епідерміс шкіра ставала м’якшою і ніжнішою. Чиста шкіра потребувала продовження процедур і для цього відвідувачів вели в масажний салон, де їх зустрічали стрункі красені в білих уніформах. Це були масажисти. Гордість великої Абли. Кожен з них був дуже високої думки про себе.