Розділ 15: Вся справа у його посмішці

Розділ 15: Вся справа у його посмішці.
На ранок, Яна, була ошелешена тим, що до них в ресторан з понеділка прийде ціла низка провіряючи органів. Жінка кричала на весь обслуговуючий персонал, що мовляв вони не догледіли і хтось із клієнтів, має довгі руки. Назару нічого не залишалось робити й він зв’язався із своїм хресним батьком, який мав генеральське звання й високу й впливову посаду. Звісно, що хрещений не був в захваті від того, як саме його похресник заробляє гроші, але за останні 2 роки він поволі допомагав Назару вивести його бізнес із тіні. Але Назар ще із молоду вміло шукав пригоди на свою п’яту точку. Познайомившись із Зейном у  Одесі, Назік, згадав своє кримінальне минуле й вирішив підзаробити на живому товарі. Крім того, й справді ті 2-і дівчини, які виїхали у Єгипет, вийшли вдало заміж, а Назар та Зейн отримали гроші, за звідництво. По суті, у Зейна була легальна шлюбна агенція, але Назар не дуже хотів вести легально бізнес в Україні, й рахував, що нічого страшного не буде, якщо дівчата виїжджатимуть із України по туристичній візі, адже ніхто не давав їм гарантій, що для них таки знайдуть чоловіків. Цей промах Назара, додав лише клопотів та пліток йому та Яні. Генерал, лютував від такої поведінки похресника, адже добре розумів, що той все ж схиляв і переконував жінок вчинити так, як вигідно йому, щоб отримати відсоток, за гарну наречену. Отак, із за величезного бажання легкої наживи, Назар та Яна стали по суті работорговцями, адже діяли не законно. Поки хрещений шукав інформацію хто ж копає під бізнес, який він покриває, Назар, порадившись із Яною вирішив, продати частину ресторану, хрещеному, бо якщо його посадять, а така ймовірність, що дня ставала все можливішою, то  ресторан не конфіскують. Яна, сиділа у кабінеті із документами й придумала, такий гішефт, який і Назар і генерал схвалили. Вона запропонувала, укласти угоду про купівлю-продаж, заднім числом. Крім того, все могло вигоріти, адже генерал, давав їм у борг гроші, й тепер, на основі цих 4-ох розписок, вони, можуть спокійнісінько, зробити його партнером, бо у довіреності, щодо користування коштами, був пункт, про можливу передачу частини ресторану у керівництво генералу. 
По при те, що Назар, як виявляється не зовсім і велика свиня, але його не здоровий потяг і зацікавлення Марічкою, не давали йому спокійно жити. Так він любив багато жінок тай Яна зовсім була не проти, щоб її законний муж, гуляв на право і на ліво, бо все одно він повертався до неї. Жінка думала, що все зміниться, якщо у них з`являться діти, а поки буде терпляче чекати поки її чоловік нагуляється. Тіньовий бізнес, також не приносив великі доходи, й час від часу Назар подумував взагалі закрити усі сфери своєї діяльності і поїхати на заробітки до Німеччини, де у нього були друзі. Але статус і як не як влада у місті, гріли самолюбство чоловіка й він що дня все глибше й глибше погружався у вигрібну яму із якої не було виходу.
Марічка й Юрій Тарасович поїхали на квартиру до дівчат, і зовсім випадково чорнявка взнала, що Оля вагітна. Таки вагітна, адже токсикоз, це явна ознака, майбутнього поповнення планети Земля. Так як її ніхто не бачив, коли вона була у коридорі, то й дівчата не запідозрили, що вона щось почула і бачила, як Олька біжить до вбиральні. Але ж все таємне – є явним, і поки Соля і Таня думають, що вони класно все розрулили, сказавши, що то у Ольки нирки, про які вона вже всім просто осточортіла, розказувати, Марічка, вдала що таки повірила дівчатам. 
--- То що там твій Роман взнав? – запитала Соля.
--- Ей, стоп, чекайте мене… - крикнула Оля із вбиральні.
---  Ходи сюди, бо я 2-і не повторюватиму. – промовила Марічка.
--- Та йду я йду… - вийшовши із вбиральні Оля внюхалась, у парфуми Марічки й знову зайшла у вбиральню, - Так мені зле… Ви там без мене, …
--- Добре. Якщо погіршає, поклич. А ти розповідай.
--- Роман дізнався, що чувак який  організовує турніри  з белі-денсу у Єгипті, є таким собі шлюбним агентом. Схема така, Назар і Яна, вмовляють дівчину, поїхати на конкурс, там її обирає якийсь багач, потім, ці двоє пропонують дівчині залишитись у країні фараонів й вийти заміж за пана, який її обрав. Весь абсурд у тому, що одну із цих бідолах, які вхоплюються за можливість яскравого й ситого життя, 5 місяців тому, знайшли у лікарні Каїру із ножовим пораненням, бо її чоловік, приревнував її до якогось охоронця чи ще там до когось.
----А хіба вони не носять, закритий одяг, і не живуть окремо від чоловіків…? – розпитувала Таня.
--- У сучасному світі,…хм… може її чоловік захотів похвастатись красунею дружиною, яку фактично купив … Хто їх там знає. Все так заплутано, що якби Нараз і Яна, оформили в Україні офіційне представництво шлюбної агенції араба, то б все було легально й до них не можна було б придертися. Хоча я не розумію, одного, у шоу зараз танцює, до 10 дівчат, то як вони і чому обрали мене. Танцюю краще, то не факт. Бо дівчата і стаж мають у танцях більший тай вмовити їх можна швидше ніж мене… Одним словом – темний ліс.
--- Так це і справді насторожує. Але якщо зараз відкриють агентство, то що справу закриють, чи як?
--- Але ж є 3-и дівчини. які ніби за власним бажанням покинули країну, але явно із порушенням закону. Це ніби рахується, як схиляння до дій, які не є на користь особі й можуть зашкодити життю. Я не дуже  у цих юридичних термінах.
--- А підпільне казино? – додав до слів Марічки Юра. – У ресторані діє казино, я це знаю, бо сам буваю й граю там.
--- Що? Та що ж ти таке кажеш? – репетувала Соля, - тобі мало проблем? 
---Та успокойся ти. Просто, у бізнесі Назара є ціла квінтесенція порушень закону, яка тягне за собою вирок  на декілька років, я лише хочу допомогти його повязати. Та ти, ж знаєш, що я не часто відвідую такі місця, лише коли у Львів приїжджає мій родич із Києва. От і мушу його контролювати, бо він таки дуже азартний хлопець, раз програв до 50 тис грн. й не хотів спинятись. Ох що ми тоді мали із ним., довго розказувати, а не має, що слухати.  – намагаючись виправдатись не так перед Соломією, як перед своїми студентками, вигороджувався Юра.
--- Як казав Роман, у нашій країні, незаконне збагачення, карається законом… Побачимо що із цього всього вийде. А тепер я поїхала у магазин, на гулянку прийду, але танцювати не буду.
--- А тим двом, що скажеш?
--- Соля, на дні народження відтанцюю, а у нас не буду.  Я. що не маю права повеселитись зі всіма.
--- Марічко, стій, я хотіла у тебе дещо спитати, - нарешті опанувавши себе, промовила Оля.
--- Питай я слухаю.
--- Ходімо у кухню. Отже, - зайшовши у малесеньку кухоньку промовила Оля, - я знаю, що твоя начальничка відкриває новий магазин у середині червня й хотіла спитати, чи ви, вже набрали команду працівників.  – жалісливо промовила дівчина.
--- Та це власне моя робота, шукати працівників. Хоча й сама не знаю, бо ще мене не підвищили. Скажу прямо, я не впевнена у тому, що тобі доцільно працювати в магазині, власником якого є Іванова мама. Я довго дружу із Софією Ємець й те як із нею вчинив Іван може негативно позначитись і на наших із тобою відносинах.
--- Марі я все розумію і навіть не заперечую й не питаю звідки ти це знаєш. Просто після мого розставання із Ігорем, я була у тумані й якось не хотячи переспала із Іваном. Я не така. Ну не зовсім, волочуся із чоловіками. Але тобі я пояснювати нічого не буду, а поговорю із Іваном та Лесею, адже вони мають знати, щось дуже важливе.
--- Якщо усе узгодиш із пані Лесею, я ні слова негативного про тебе не скажу, адже самій ростити дитину, буде не легко. 
--- Хто вже розказав. Вот дві сучки – перемінилась у своєму настрої Оля й розсердилась на Солю із Танею, адже половину із розмови дівчат вона не чула й подумала, що подружки видали її таємницю.
---- Твоя подружка вбиральня… Мою сусідку теж нудило й всю колотило, від цих парфумів, коли вона вагітна проходила біля мене, тому я і здогадалась. А дитина від Ігоря чи від Івана? Хоча ні… Ні, мені не цікаво. Коли Софі, перебіситься від цієї новини, може і навчу тебе вищого пілотажу по продажам у нашому магазині. Але зараз мені образливо за Софію, бо на моїх очах їх пара формувалась, і це не було якось спонтанно, вони довго йшли до взаємного кохання, але зараз… не знаю, я не вирішую у такій ситуації нічого. – Марічка, спеціально підкреслила, що у Софі та Івана взаємні почуття, щоб Олюня не будувала хитромудрих планів, щодо Ониськевича. – Усе я поїхала на роботу, бо і так вже добряче спізнююсь, а ти, нагадай дівчам, поводити себе, так ніби вони нічого не знають й не провокувати ні Яну, а тим паче Назара. Адіос.
Коли Марічка приїхала у магазин. Там на неї вже чекали і Ониськевичі і Караоглу. Алі як тільки-но зовидів, високу, чорняву й усміхнену дівчину, про яку не міг не думати й собі усміхнувся  у відповідь.
--- Добро усім дня. Аню, я отримала твою СМС-ку, але прочитала її  2 хв., тому піднімаючись сюди тому  і не відповіла. Маршрутка була переповнена, я ледве у неї запхалась. Ой вибачте, вам це зовсім не потрібно, давайте готуватись до фото сесії. То що я маю робити?
--- Але ж ти. Багато говориш… Так я пропоную попередньо приміряти сукні, і вже розписати хто і в якій буде фотографуватись. До речі, братику мій любий, чому не має Софії?
--- Аню, вона приїде! – впевнено відповів на напад сестри Іван. – Не сумнівайся, адже мама для неї хрещена, а зі мною вона потім розбереться, як написано, ось в цьому її повідомленні у фейсбуці. Зараз моя принцеса, - й на цих словах у приміщення магазину, ввійшла Софі, але Іван її не бачучи продовжив говорити, - поспішає до нас…
--- Добро вам ранку, - промовила Софі, й  обійняла Лесю Іванівну та пана Мирона.
--- О добре, що ти, вже є. – Аня захотіла у знак привітання обійняти подружку, але Софі, пройшла повз неї і присіла за стіл, біля Марічки та Айше.
--- Ну гаразд, спочатку справи, а потім стосунки й розмови про вищі матерії, - промовила Леся Іванівна, знаючи, що натворив її син. 
Тут і до ворожки не потрібно йти, щоб здогадатись, що правду-матку мамі розповіла Аня. Дівчина, дуже переживала, що її родина не встигне сплатити низькі відсотки по кредиту й їм прийдеться йти жебрати. Буквально декілька місяців назад, такі ж думки гуляли і в голові Івана, але від тоді стільки сплило води, що якби зараз йому хтось пригадав, що він почав зустрічатись із Софією, через її високе матеріальне положення, то юнак, міг би, мабуть збудувати ще 1 Вавілонську Вежу із нецензурних висловів…
Джемаля не цікавло, що ж там твориться у родині їх українських партнерів, та його взагалі не цікавило що ж твориться і в його родині. Якби, до нього на мобільний не зателефонувала його донька й не повідомила, що такого батька їй зовсім не потрібно, адже через свої інтриги й маніпулятивне відношення до неї дівчина так сильно образила маму, що їй дуже соромно. Зауважте, донька ні слова не сказала батькові, що його дружина намагалась покінчити життя самогубством, лише додала, що з вересня, переводиться на індивідуаліний план навчання на економічному, щоб таки вступити й пройти дизайнерські курси. Така інформація, неабияк розізлила Джемаля й він відписав донці. що закриє усі її рахунки й пустить з торбами по світу, якщо вона хоча б ще раз заведе розмову про дизайнерські курси. 
У Стамбулі, на фоні драми пов’язаної із Ясмін, розгорталась справжня детективна сага. Адвокат, якого шантажував Джемаль, нарешті дізнався, причину, чому старий Караоглу заповів велику суму грошей, одному із своїх працівників.  Пан Фірат, не даремно останні 2,5 місяці, їздив по околицях Бодрума. Та і взагалі, по маленьких містечках і селах Туреччини, які хочаб на 1 мілійонну були пов’язані із Джемалем. Вже коли чоловік, думав, що успіху у його розслідуванні не буде, він мав 3 лекції в одному селі. Звісно-що дирекція шкіл була вражена й пішла на співпрацю із паном адвокатом, бо безкоштовні адвокатські послуги, які надавав Фірат, були потрібні багатьом людям. Поки Джемаль, злився на доньку, яка пішла проти його волі, його помічника Юсуфа, повідомили, що його маленька сестричка, захворіла й йому терміново потрібно приїхати й оплатити її лікування. Юнакові зовсім не було до завдання шефа, шукати компромат на Алі-Онура, адже крім сестри, у нього на цьому білому світі нікого не було, принаймні він так думав. 
Весняне Сонце, однаково пригрівало по обидва боки Чорного моря й ніби манило до себе. Прилетівши 1 рейсом із Стамбулу, Юсуф відразуж відправився у лікарню до сестрички. У приймальні, на молодика чекала жінка, у сімї якої поки-що проживала дівчинка,. Вона повідомила занепокоєного брата, що його сестра, підчепила, якийсь вірус, хоча це не єдиний випадок й у лікарні із такими ж симптомами є ще 6 дітей. Юсуф, не гаючи ні хвилинки, пішов на розмову до лікаря й дізнався, що лихоманка, й ще ціла низка симптомів, викликані якимось отруєнням. У ту ж лікарню приїхав і пан Фірат, адже його адвокатське чуття, не могло йому не підказати, що у цій історії із отруєнням у шкільній їдальні, щось не так. Зібравши усіх батьків у фойє лікарні пан адвокат, заявив, що отримав, деякі результати із хімічної лабораторії із Анкари.
--- Можу вас запевнити, що дітям цілком безпечно відвідувати заняття у школі., - говорив пан адвокат.
--- Та він бреше, Вони із нашим директором друзі, от і вигороджує його… - гомоніли батьки постраждалих дітей.
--- На скільки я розумію, джерело забруднення так і не виявили? – спитав Юсуф,  - То чому ви, кажете, що причина не в шкільній їдальні?
--- Чоловіче, я вам зараз таке скажу, що цю побрехеньку швидко зруйнує й доведе, що я не на боці школи. Отже, за моїми даними, у 2-ох сусідніх містечках, також йде спалах цієї вірусної хвороби. Вона інфікувала до 15 дітей, які ходять у 3 інші школи, так що ваша школа тут ні до чого, причина у іншому. Я запросив, свого знайомого біо-бактеріолога із столиці. Він прибуде завтра й візьме проби грунту й питної води. У мене самого онук віку ваших дітей, і повірте маю такі ж побоювання за його життя як і ви. Зараз маю відкланятись, зустрінемось завтра в цей же ж час, тут. Ага, мало не забув. Пан професор просив, щоб ви, описали, приблизно 2-3 тижні життя ваших дітей. Де їздили, куди ходили відпочивати щось може незвичне куштували,.. Усі найменші деталі, просимо вас описати, як каже головний лікар, із сусіднього міста, інкубаційний період цього вірусного захворювання до 1 місяця. Будьте готові, що у лікарнях буде більше потерпілих. Ваші записи, покажете лікуючим лікарям, можливо вони знайдуть спільний знаменник. 
--- Який цей пан адвокат розумний, але чому із нами не поговорив головний лікар лікарні… - сказав 1 із батьків.
---Чоловіче, - повернувши голову додав пан Фірат, який вже виходив із фойє, - ваш головний лікар, поки я з вами говорю проводить відео конференцію із іншими лікарями, бо ви ж знаєте, що лихоманку, медикаментозно дуже тяжко збити. Ясно?
--- Пробачте. Просто я хвилююсь за дітей, у мене їх тут двоє хворих…
--- Я все розумію. Підтримуйте одне одного. До завтра. – промовивши, Фірат сховався у коридорі лікарні.
Коли пан адвокат, говорив, він помітив, що у Юсуфа, в руках, текстильна сумка із логотипом Кара-оглу. Чоловік подумав, що це збіг, але щось таки йому не давало спокою, адже містечко хоч і не бідне й люди мають роботи й доволі пристойно живуть і одягаються, все ж пристижного й дорогого одягу він не зустрічав на мешканцях міста. А юнак у хорошому костюмі, із чудовим наручним годинником, та щей із логотипною сумкою, явно не вписувався у картину й манери місця де перебував Фірат. На виході із лікарні, він зустрів директора школи, який привіз у лікарню сусідського хлопчика із такими ж симптомами як і у решти дітей. Поки хворого оглядав лікар, Фірат перекинувся декількома фразами із директором. Із інформації, яку він вивідав у пана директора, він склав цікавий пазл. Як виявилось близько 12 років тому назад, школою почав опікуватись фонд родини Караоглу й багато хто із місцевих жителів отримав роботу у холдингу. Пан директор у своїй розповіді виокремив сімю Юсуфа, адже, хлопчина зараз працює у головному офісі бренду в Стамбулі й вся школа пишається його успіхами, адже після втрати матері, їм з сестрою було не легко. Лише Фірат почув ім.`я Юсуф, як він пригадав, як жеж звуть таємного спадкоємця Алі-Кемаля Караоглу. «Це не збіг. Це і є той таємничий юнак, якому старий заповів, більше 20 тис. доларів і частку в холдингу. Але хто він старому? Може син? Чи онук? Хм… ну нічого я все вивідаю… он пан директор, так пишається своїм найкращим учнем, що багато чого цікавого мені розповів. Пошукаємо інформаці…» Подумав Фірат і направився у пологове відділення лікарні, підкупивши 2 сотнями доларів медсестру, чоловік вивідав, що сестра Юсуфа вже народилась у цьому містечку, а про хлопчика не було жодної корисної інформації. Хоча, йому підказали, хто може знати історію цієї родини й чоловік не гаючи ні хвилини подався на пошуки, жінки де живе дівчинка. Вдавши співчутливого й обуреного, борця за справедливість і трохи запудривши мізки схвильованій жінці, Фірат втерся до неї в довіру й почав розпитувати про Юсуфа. Минуло близько 3-ох годин і він дізнався, що мати Юсуфа, переїхала у це містечко вже із новонародженим хлопчиком, а за деякий час мала вийти заміж за місцевого шахрая, але лишилась сама та ще й народила 2-гу дитину. Жінка не хотячи ляпнула пану адвокату, що якось чула, як покійна мати Юсуфа сварилась із старим Караоглу, за якусь там провино його сина. 
--- Вона була гордою й не покірливою. Але все ж пан Алі-Кемаль переконав її віддати Юсуфа до нього на фабрику у Ізмір, але вона ніколи не розпитувала сина, як у нього йде робота, а коли хлопчина вихваляв пана Кемаля, то сварила на нього, мовляв, не літай у хмарах, ти не особливий, і пан Караоглу багатьох взяв на роботу. Усім у містечку подобалось коли до нас приїжджав пан Алі-Кемаль, але покійна і слухати не хотіла про нього… Ви вибачте, я вже піду, бо я щось за багато говорю тут із вами. Потрібно підтримати Юсуфа, він багато мені допомагає фінансово, бо чоловік 1 працює, а у нас велика сімя.
--- Так звісно ви йдіть, як захочете поговорити, про будь-що, звертайтесь, я вас вислухаю й якщо зможу допоможу. 
Фірат нарешті зрозумів, що Юсуф онук Алі-Кемаля й ймовірність того, що юнак син Джемаля 100%, хоча він може бути і сином Селім-бея, але це навряд, адже старий Караоглу, хвалив молодшого сина, а от старшого ні, й взагалі, якось, сказав, що у Джемаля стільки гріхів, що вони вмістяться на вагон і тачку… Фірат, щоб переконатись у своїх здогадках, вирішив втертися вдовіру до Юсуфа, а на даний час це можна було зробити, якщо розкрити причину масового отруєння дітей, мовляв, стане героєм і спасе Юсуфуву сестру, й хлопець сам прийде до нього й розкаже свою історію. 
Ступивши вперше на рідну землю, дочка Джемаля та Ясмін, Сельма, ще не знала що десь біля Бодрума, її брат по батькові, страждає через невідому хворобу меншої сестрички, якби знала, вона б направила найкращих лікарів, адже в майбутньому вважатиме, що Бог їй подарував не лише кровного брата, але і меншу сестричку, із якою вони здружаться. Але давайте повернемось в теперішній час і прослідкуємо за тим, як Сельма, перетвориться із слухняної доньки у бунтівницю. Якщо коротко, то після нічної розмови із Джансу-Ханим і дядьком, дівчина, не могла повірити, що її мати здатна на такий вчинок і щоб переконатись що із мамою все буде добре та і зрештою її підтримка зараз для мами, ой як потрібна, дівчина взяла білет на літак і прилетіла до дому. Проїжджаючи у таксі біля Босфору, Сельму, заспокоювало клекотіння чайок, які наче вітали її у дома.  
Селім-бей був проти того, щоб показувати дівчині прощального листа від її матері, але Джансу-Ханим, як мудра жінка переконала чоловіка у тому, що  це потрібний крок і лише після усвідомлення того, що їй пише мати, їх племінниця, погляне на Джемаля іншими очима.
---Це наче виходить що ми за його спиною, плетемо інтриги…
--- Нічого подібного. Ясмін написала свої останні слова, доньці. Це її остання воля. Чи ти, хочеш не послухати останнє бажання, жінки, яка лежить он в тій палаті, під цілою купою апаратів. Вона 1 ногою в могилі…
--- Не влаштовуй сцен й не повторюю, останнє та останнє. Мені жаль дівчинку це для неї буде великим ударом.
--- То краще нехай Яся, помре, ми, будемо винні у її смерті, а то так і буде. Повір Джемаль прикладе всі зусилля, щоб закрутити дівчині голову. Краще нехай вона взнає гірку правду із материного листа, ніж і дальше віритиме у брехню батька. 
--- Дядьку. Тітонько, як там мама, - добігаючи до палати Ясмін промовила Сельма. – Що кажуть лікарі?
Джансу обійняла дівчину й повела у кімнату очікування для родичів. Хоч як їй було не просто, але жінка поволі розповіла, трагічні новини Сельмі. Й на останок дала почитати листа від Ясмін. Шокована й морально розбита Сельма була зла на цілий світ, а найперше на батька, який завжди повторював, що якби він міг то б давним давно розлучився, адже таку дружину лише можна у зоопарк водити. Ну звісно, що у зоопарк, бо ж розумник у родині мав бути 1, а Яся це так, для пристойності. Звісно, Джемаль вибачився за ці свої слова, і Ясмін,  і Сельма простили його й жили дальше,бо що ж візьмеш із п’яного чоловіка, якому не пощастило у бізнесі. Сельма усвідомила, що батько говорив, усі капосні слова, завжди від щирого серця, а не тому що був злий на когось іншого чи у нього не ладналось щось у бізнесі. Нарешті із очей дівчини спала омана. Набравшись сміливості дівчина. повідомила батька, що піде вчитись на дизайнера й він її вже не зупинить.

Айшенур, дізналась від мами, що Сельма нарешті таки розуміє, який же ж покидьок її батько й прагне помститися за зламану долю матері, яка і дальше у важкому стані. Щоб не розплакатись від туги за тіткою, Айше, цілковито поринула у роботу й намагалась чим побільше взяти на себе організаційних обов’язків. Леся Іванівна, не заперечувала у допомозі туркені, адже бачила, як Софія поводить себе із Іваном та Анею.
Перемірявши з 2 десятки суконь, молоді красуні почали обговорювати, кому і яка сукня краще підходить. Пані Леся, запропонувала для Айше 1 із відкритих й таки трохи розпусних суконь. Ох краще б вона цього не робила. Джемаль бігав по магазину й кричав, що його племінницю тут хочуть опозорити й так дальше по тексту. Айшунур і Алі-Онур, хотіли провалитись від сорому крізь землю. Така поведінка дядька ще раз довела, що він великий чиряк… Іван перевів все в жарт запропонувавши, вдягнути цю сукню Ані, адже,  із її не дуже високим зростом таке вбрання буде дивитись доволі таки претензійно й вишукано.
--- Тут справа утому, що воно і відкрите і має великий розріз, але Ані явно не підходить. – дружелюбно промовила Софія, - як на мене, а ви ж цікавитесь думкою молоді, так? То гарно буде у цій вишуканій дорогій сукні нашій Марічці. Колір, якраз контрастно підкреслить її волосся й гармонійно поєднається із зеленим окрасом очей. 
Аня й собі підтвердила слова Софії, адже в уяві дівчини вже вималювалась картина того, як сукня сидітиме по фігурі Марічки. Та ще добавивши прикраси, саме Марічка буде обличчя їх спільного бренду, а не Айшенур. Таким збігом обставин, Аня звісно що хотіла скористатись. 
--- Мені сукня дуже подобається, але пан Джемаль має рацію, вона дуже вже відверта, може нехай висить на манекені, а ми якось її обіграємо – зніяковіла Марічка, адже вся увага була прикута до неї.
--- Розумієш, тут будуть прикраси, а тут ми, зчепимо булавками, і коли робитимеш па, для  фото сесії, сукня не відгинатиметься. Я б її сама одягла, але я нижча за тебе, і шлейф буде здаватись довшим ніж він є. Марі, що за капризи? Тобі сукня подобається? Тобі із нас всіх вона пасуватиме найдужче, тому змирися…
--- Ну гаразд, але обіцяйте допомогти на фото сесії із правильною подачею.
--- Звісно, що допоможемо. Правда Анюта, - сказала Софі., - Хрещена ми з Марічкою вже підемо, бо нам ще зачіски зробити.
--- Ви кудись йдете? – спитав Іван.
--- Марічка має відтанцювати у «Львівському танцівнику» сьогодні на дні народження, й я йду із нею за компанію…
--- Мамо,  може й ми підемо,  й візьмемо із собою Алі та Айше. – промовила Аня.
--- Нажаль ресторан сьогодні заброньовано для моїх одногрупників, бо вони надумали саме там святкувати завершення сесії…
--- ЩО… ? – Скрикнула Аня, яка зрозуміла чому саме Софі так хоче піти у ресторан. – Ой, тобто, ми, можемо у на літній терасі посидіти, а от коли ти, виступатимеш, зайдемо й поглянемо, адже це  твій останній виступ. 
Марічка зрозуміла, що Аню їй переконати не вдасться, та ще й пані Леся погодилась на такі розваги для турецької делегації.
Вечір у ресторані, пройшов дуже весело й продуктивно. Яна заплатила Марічці, зарплатню за 2 останні місяці, як вони і домовлялися й доволі мило, побажала дівчині, щастя у особистому, творчому та професійному житті. Така поведінка цієї дивної жінки, навіть трішки занепокоїла Марі, але так як дівчину оточувало багато друзів, які були за нею горою, то вона спокійнісінько видихнула й пішла танцювати й веселитись у колі друзів. 
Як то кажуть, усе було б добре, але… Оля побачивши Івана, довго думала чи підходити до нього. Адже чоловік, намагався за межі їх компанії не виходити. Цілий вечір, випадкова коханка, молодшого Ониськевича, почувала себе доволі кепсько, але все ж вислідкувала коли Іван  залишиться один і вирішила із ним поговорити. Розмови у цієї парочки не вийшло, адже Іван накричав на дівчину й заявив, якщо вона хочаб на 1 метр підійде до нього, то він подасть у суд за переслідування. Оля лише буркнула, що все одно їм потрібно поговорити й бажано чим по швидше. Розлючений Іван намагався вивідати у неї, що ж вона хоче від нього, але Оля ще та розумниця, тому й сказала, раз він не захотів відразу розмовляти, то вона з ним зможе поговорити лише через тиждень. Іван злегка офігів, бо так і не зрозумів дій цієї дівчини. «То давай поговоримо, то вже не хочу… Дивно. Ох та що вона може мені сказати… Таким, як Оля лише мої гроші і потрібні. Подружка блін…» За словесною перепалкою цих двох спостерігала, Софія й коли Оля пішла у вбиральню дівчина послідувала за нею.
--- Чуєш, ти, красуне… - сміливо почала розмову Софія.
--- Ти це до мене. – перепитала здивовано Оля, впізнавши у цій кралі дівчину Івана Софію.
--- Тримайся подальше від мого нареченого! – суворо промовила дівчина. – Раз переспали,  чи що там було між вами, і все. Адіос., 
--- Слухай мене уважно, - Олі надоїло бути вічливою, й вона собі вирішила показати кігтики, адже як не як, а ймовірність того, що дитина саме від Івана, була значно більшою, принаймні так здавалось самій Олі., - Я не маю на меті, з тобою обговорювати свої відносини  із батьком моєї дитини…
--- Що? Що? Ти щось плутаєш красуне, у Івана не має дітей. – розлюченість Софії набирала обертів.
--- Це поки що не має. – Оля., приклала свою долоню, до живота, - Але за 7 місяців появиться й ми тоді подивимось, хто з нас 2-ох буде нареченою Івана Ониськевича. Дай пройти! – Оля відіппхала Софію із свого шляху й пішла геть. 
Софі не йняла віри у те що щойно почула. Не чекаючи на  своїх друзів дівчина замовила таксі й поїхала геть із ресторану. Їй здавалось що усі все знали й давно прийняли Олю у своє коло. Вперше у житті білява німфа, образилась на Аню. Дівчина зрозумівши що ж вчора мала на увазі сестра її хлопця, коли ображала його. Спустошеність, ввірвалась у стомлену душу Софі привівши за собою й біль й розчарування й озлобленість й сльози. А в дома на неї чекав ще 1 дивний збіг обставин. Зайшовши у дім, вона почула гучний сміх матері, який роздавався із вітальні.
--- Мамо, а що такого смішного ти почула? – якось наївно по-дитячому запитала дівчина, ввійшовши у вітальню. – А ти, що тут робиш?
На столі стояла пляшка вина й солодощі, а біля її мами на диван сидів Макс, який коли побачив Софію, аж підскочив, бо не очікував, що вона їх застукає.
--- О доню, як добре що ти прийшла, проходь. – намагалась викрутитись Євгенія, - Макса ти, знаєш, тому я відразу до справи. Сідай, чого стоїш. Отже, я домовилась із паном Фірманом про декілька статтей по моїй роботі. І цим завдячую, тобі і звісно Ані, яка нас познайомила із цим чудовим журналістом.
--- Євгеніє Даріївно, питання ми узгодили, інтерв’ю проведемо наступного тижня у будь-який зручний для вас час, а зараз вибачайте, вже мушу бігти, бо хоч робота то не вовк, але її потрібно вчасно робити. Дякую за чай, й таблетки від головного болю, мені значно краще. – вихваляючи людяність і доброту Жені говорив Макс. – Ох, Софі, привіт, я трошки, розсіяний, із-за алергії, не ображайся, що не обіймаю. 
--- Дякую що по при своє погане самопочуття все ж приїхав й ми усе  узгодили. Я тепер спокійна буду,  й не шукатиму піарників. Твою заробітну платню ми ще обговоримо додатково! 
--- Дозвольте відкланятись,
--- Дозволяю – зі сміхом говорила Женя. – Але у Ані веселий хлопець. Дякую за цікаві розповіді із твоєї журналістської практики, повеселив ти, мене.
--- До побачення. Софі, па. 
---Па, - промовила Софія, яка чесно кажучи щось не дуже вірила у професійну співпрацю її мами та Макса, але все нібито сходилось, й пані Євгенія, таки й справді просила Аню, щоб та її звела із її хлопцем-журналістом. Але дивне відчуття занепокоєння й майбутніх проблем, не покидало Софі.
Коли Макс, покинув будинок Ємців, він ще разів з 3 оглядався, чи за ним не дивиться через вікно Женя чи не доведи Господь, Софія, але не побачивши  ні одного силуету у вікні, цей пройда, спокійнісінько, як і вчора,  попрямував крізь сад Ємців, на сусідню вулицю. Відчинивши фіртку, він нарешті спокійно видихнув, але все ж йому було доволі цікаво, чи повірила Софія у цю виставу, щодо інтерв’ю. Тим часом Софія й не думала нічого випитувати у мами, та й пані Женя не була багатослівною, адже якщо б почала виправдовуватись, то могла насторожити доньку.
--- Як там, справи у Ониськевичів, як Іванко? – перевела розмову на іншу тему мати.
--- Нічого Іванко. У нього все добре. Скоро стане батьком.
--- ЩО? ТИ ВАГІТНА? – вскочила на ноги, перелякана пані Євгенія.
--- Я що сказала, що дитина від мене? Мамо я йду складати речі з понеділка переїжджаю жити до Марічки. У нас багато справ буде, адже хрещена запропонувала мені рекламний – контракт і я приймаю її пропозицію. Досить вже мені сидіти вам із татком на шиї. Буду самостійності вчитися.
--- Ти точно не вагітна?
--- О БОЖЕ!!!! І кому я щось пояснюю. Точно! Але ми із ним ще не говорили. Хоча це ще не відомо чи дитина від Івана, бо від тої дівулі чого завгодно можна очікувати.
--- І ти так спокійно про це все говориш. Яблуко від яблуні, як видно недалечко впало… Яка мати, такий і син. Леся за Мирона, також таким чином вийшла заміж… 
--- Я якійсь хвойді не віддам свого хлопця. Трошки по капризую, щоб знав мені ціну, але буду весь час у нього перед очима, нехай собі думає. Наче й кохає мене, освітчився, ми планували весілля. Але може хрещена, щоб не було скандалу і заставить його оженитись на цій Ользі. Хто їх там  знає. Я лише знаю одне, він і на міліметр не хоче підходити до неї. 
--- Стоп, а якщо дитина його, то ти як на це дивишся?
--- Звісно що, він буде підтримувати із нею стосунки, я навіть і чути не хочу, щоб Іван покинув своє дитя, Те що він приховав свою інтрижку від мене, лише підтвердило той факт, що це не серйозно. Так мені боляче, але гоноровою й мстивою, не знаю чи варто бути, адже я його кохаю. Я спати. Й нічого більше у мене не питай. Час покаже.
--- Але ти не відступишся! – Женя подумала, що така поведінка дочки їй лише на руку, й все можна виправити, якщо і справді пасія її майбутнього зятя вагітна, то вона як мама Софії, буде натякати Лесі, на тесті ДНК, адже зраду її дочка готова пробачити нареченому та щей дозволити спілкуватись із дитиною, звісно, якщо це його дитина. У голові цієї пані, визрівав план, як же ж, зробити так, щоб тест ДНК, показав негативний результат.
Софія сиділа у своїй кімнаті переглядаючи спільні фото із Іваном. Дівчина згадувала кожні обійми, усмішки й щасливі миті прожиті із коханим. Вона ніяк не хотіла відпускати Івана, бо по при злість на нього, дівчину все ще заворожувала його прекрасна усмішка.
А усмішка іншого, красиво чоловіка й його манери, запали в душу Марічці. Дівчина за довгий час, нарешті вперше, спонтанно почала відчувати і пристрасть і симпатію і повагу. Але той факт, що Алі. По суті вона не знає, насторожував її. Марі, не очікувала, що коли так сильно прикипить душею і серцем до якогось чоловіка.  Для Алі-Онура, Марі, готова була танцювати ще і ще, адже коли він похвалив її майстерність у мистецтві тацю, схвильована дівчина, лише усміхнулась й зазначила, що їй дуже подобається танцювати, східні танці, завдяки яким вона краще почала розуміти не лише турецьку культурою, а і схід в цілому. Марі, ще вихваляла, якісь кулінарні рецепти із традиційної турецької кухні, й навіть показувала відео, як вона там щось готувала.
--- OMG// ви когда приеде к нам, ты, получиш огромний опит в турецкой кухне. Наша мама й тетя Ярен очень часто готовлят вместе, так что и тебя научат, - хвасталась Айшенур, кулінарними здібностями мами, адже їй було не пособі від того, що всі вважають, начебто ні вона, а тим паче пані Джансу, щось таки готовлять. – Народ привик, говорить, что будто нам людям со статусом не нужно готовить. Но наша с Али, мама, очень вкусно готовит. Я уже не дождусь когда ви к нам приедете.
 --- Ми ще й не попрацювали тут в Україні, а ти, вже нас кличеш до себе. Але ж у тебе й щира й відкрита душа. – Аня обійняла Айше. – добре, що ви, з Алі, розумієте вже трохи українську… Бо мені російською висловлювати думки тяжко.
--- Анна, наша Ярен, донька, українки й турка й часто у дитинстві співала нам пісень ваших народних, - поволі говорив Алі, звісно що англійською, але розумів усе що йому говорила Аня., - а от коли я підріс, то тато віддав мене ще й на курси російської. Хоча чесно признаюсь, я її не дуже то і знаю. Не хотілось вчитись, мені краще було сісти за мольберта й щось малювати, а потім я захопився фотографією, й почав вчити англійську.
--- До речі, як там твоя фото виставка? – запитав Іван. – Коли відкриття?
--- Планується на кінець серпня, тому ми з Айше й кличемо вас у гості.  Ви нам гарні танці показали.  Аня обіцяє, ще нас подивувати, от і ми вирішили розкривати й свої таланти.
 --- Отже, хто у караоке йде? - Спитала Аня, яка і справді хотіла продемонструвати друзям усі можливі й не можливі таланти, щоб у них склались лише позитивні враження від перебування у Львові.
Десь під ранок, молода артилерія Ониськевичів і Караоглу приїхали до дому. На дивані у вітальні, сидів. Заспаний Джемаль й коли змучені, але щасливі хлопці й дівчата стиха прокрадались щоб піти спати, він вчинив ще 1 скандал, як то кажуть, щоб життя не здавалось малиною. Алі заспокоїв дядька й сказав, щоб і він кудись сходив, а не чекав на них по ночах. Джемаль обурився на слова племінника й із пригнічено-злим виразом обличчя пішов спати. Аня, лише розвела руками й сказала, що пан Джемаль, поводить себе, як капризна панна у віці 18 років. Дзвінкий сміх рознісся по усьому будинку й аж спричинив гавкання собак у саду. 
--- ЦТССССС. Спати…- промовив Іван і почимчикував у свою спальню. 
Аня взяла попід руку Марічку, яку не захотіли відпускати додому через незрозумілу ситуацію із погрозами, й повела її у свою кімнату.
--- Ти б могла була спати у кімнаті, біля сходів, але там кинувся грибок. Ще підцепиш якесь захворювання. Спатимеш зі мною. Тільки не копатись.
--- Таки правда, що в кожного свої проблеми, і як не 1 то 2-ге. Я така замучена, що спатиму й на мякому кріслі, лише дай мені якийсь коцик…
--- Закарпатський говір? Хм… Цікаво.
--- Та це я прикраси, якраз роблю, автентичні до Закарпатських країв. От і поначитувалась різних слів.  Давай вже спати. Бо я ніг не відчуваю.
Аня, яка давно хотіла вивідати у Марічки 1 аспект із її життя, вирішила, що сонна йтрішки хмільна подруга, сама не відаючи, розкаже їй усе, що вона захоче.
--- То як там у тебе із Романом? Ви пара? Чи він суто для справи прикидається твоїм залицяльником.
--- Аню, лише для справи, - сонно промовила Марічка, як вже лежала на великому ліжку Ані, й спала, - Він же ж тебе кохає… - крізь сон, наче у тумані промовила Марі.
«Та знаю, що кохає, але чому він мені нічого й ніколи не казав. Що мені до того, я кохаю Макса. Так кохаю.» вперше Аня, зізналась собі в почуттях до Макса. «Але Роман, для мене, як друг, як людина, як порадник є важливий… На нього завжди можна покластися у будь-якій справі, а Макс пропадає на роботі, не дзвонить мені,  але я його кохаю, а не Романа…» Аня просиділа на краю ліжка аж до 6 ранку й думала, що краще, щоб вона кохала, чи щоб її кохали. Дівчина не була впевнена у тому, що Макс її кохає, тому і намагалась якось розібратись у своїх почуттях, адже по при все, їй було у компанії Романа не лише спокійно, але і затишно, та і до всього іншого друг її брата, як не крути, а хоча б трохи їй подобався. Заплутавшись ще більше, знесилена Аня впала на свою частину ліжка й таки заснула.  Хоч про Макса дівчина думала із більшою теплотою, але їй наснився Роман, який все ж наважився на відверту розмову й запропонував їй вийти за нього заміж. Щасливе обличчя й така щира посмішка,  не даватимуть Ані, наробити багатьох помилок, адже якби не було її  тягтиме до її справжнього кохання все більше…