Глава 12

Я вже там сьогодні згадувала про культурність і правильність, так?

Думаю, тут теж варто було таки про них згадати. Варто було піти до іншого виходу, чи повернутися до дівчат, чи бодай якось себе проявити, щоб Макс із Сашею припинили свою розмову. Варто було зробити хоч щось, щоб не підслуховувати, але… я нічого не зробила. Просто продовжила стояти і слухати.

Втім, недарма, як виявилося.

— Тобі здалося, Сашо. Не вигадуй.

— Хочеш сказати, між вами нічого не було?

— Абсолютно, — категорично заявив він, а я ледь не гмикнула вголос.

Ну, так. Лише поцілунок, але, як я розумію, для нього це офіційно входить у категорію “нічого”.

— Тому вона так червоніє, коли ти поряд? Максе, мені ж не десять років.

Гей, це я червонію?! Та неправда!

— Дівчинка закохається в тебе і зіпсує собі життя, — продовжила Олександра.

Та не закохаюся я в нього! І не думала про це навіть!

— Ось це зараз зовсім недоречно, — відповів Макс зі злістю, і я з ним подумки погодилася. — Я всього-на-всього попросив про послугу, а ти побачила у ній таємний сенс.

Яку ще послугу?

— Ти ніколи в житті в мене нічого не просив, а тут — привіт і добрий день. Все ще будеш казати, що Ліна тебе не зачепила?

— А якби й навіть зачепила, то що? — випалив він у відповідь.

Я ж у цей момент прикрила рот рукою, щоб не видати ні звуку від хвилювання, що переповнювало мене.

— То я б знову повторила: краще не треба! Тобі завжди було начхати на тих, з ким ти спиш. Закохуються вони в тебе чи ні, як живуть далі… І це, ну, якщо відверто, нормальне явище. Але цього разу будуть фатальні наслідки. Ти все одно втратиш інтерес до неї через декілька ночей — це в кращому випадку, — а дружбі з Марком прийде кінець. І це я вже мовчу, що Ліна не зможе повернутися до нареченого.

— Це Марк думає, що вона хоче повернутися до нього, а що в неї в голові — ніхто не знає, — твердо відповів Макс.

— Нехай так. Але ти готовий ризикнути?

Відповідь затримувалася.

І я, здається, аж сама затамувала подих.

Чому? Не знаю. Мені ж байдуже на цього нахабу. Має бути байдуже. Але від самої думки, що він хотів би зі мною щось спробувати, серце зрадливо збивалося з ритму, наче я стою не під дверима, а на краю прірви.

— Гаразд, ти хочеш правду? — зрештою промовив Максиміліан втомленим тоном.

Я хочу!

Чи не хочу?

Ой…

— Алілуя! Дійшло нарешті! — іронічно видихнула Саша. — Зізнавайся вже і будемо думати, як це все виправити. Не хочу, щоб мого дівера прибив його ж найкращий друг.

— Та нічого він не зробить, бо це він сам і попросив наглянути за Кароліною.

Що?!

— Що?! — озвучила замість мене моя колега.

— Те, що чула, — спокійно відреагував він. — По власній дурості я зателефонував йому після того, як залишився у квартирі Ліни на ніч…

— То ви вже спали?!

— В одній квартирі, — процідив крізь зуби. — Я зателефонував, все пояснив нормально, а Марк попросив мене наглянути за сестрою, поки він не повернеться, бо вважає, що вона не здатна сама про себе подбати. Все.

Марк що зробив?!

Ні… він не міг… не міг так зі мною вчинити.

— І ти так просто погодився?

— Я погодився зайти до неї раз чи два, щоб перевірити, чи не втопилася вона там у сльозах. Та вийшло трохи інакше, ніж я думав. Мені вже раз довелося витягувати її з неприємностей. Більше такого повторитися не повинно, тому я й звернувся до тебе.

— Ого, як все заплутано, — з полегшенням видихнула Саша. — Але якщо дійсно все через прохання Марка, то це чудово. Щоправда, флірту могло бути менше з твого боку.

— Я не переходив меж, — сухо кинув він.

— Але був близько до цього.

— Неблизько. І взагалі, ти допоможеш? Тепер проблем немає?

— Є, — заперечила вона. — Мені реально ще одну працівницю не потягнути, Максе. Якби я навіть і хотіла тобі допомогти…

— Це на місяць, Саню, — перебив її Макс. — Потім, за прогнозом Марка, вона перебіситься і повернеться в Київ. Якщо ні — тоді нехай Андрійчук з нею сам далі розбирається. А щодо “потягнути” — я готовий заплатити.

Я притулилася спиною до найближчої стіни — і тільки тоді зрозуміла, що ноги ледь тримають. І в цю ж секунду я відчула, як по щоці повільно котиться перша пекуча сльозинка.

Так ось чому Марк так спокійно відреагував на моє рішення. І чому Захар перестав мені набридати дзвінками. І чому сам брат лише один раз написав, як у мене справи.