— Так, я пішла по речі, — пробурмотіла і, розвернувшись, попрямувала в сторону кімнати.
— Кицюню, — гукнув ззаду Макс, знову вживши це жахливе прізвисько, — не роби дурниць. Знаю, що не мав сьогодні бути тут, але якщо вже так вийшло, пропоную нормально познайомитися.
— Ти ж казав, що засинаєш, — кинула через плече.
— Потерплю. Бачу, ти тут чай робила? Я б теж не відмовився від чашечки.
— Я вже перехотіла.
— Якась ти надто негативна.
— І справді, чому? — запитала, не приховуючи роздратування. — Спочатку заявляється якась навіжена і вилюблює мені мозок своєю істерикою, а тепер посеред ночі і без попередження у квартиру вриваєшся ти. Думаєш, мало?
— Насичений у тебе день, — присвиснув він, а потім з азартом додав: — Але про себе — я зрозумів, а ось про навіжену — це вже цікавіше.
— Ще б пак, тобі було б не цікаво. Вона ж тут за тебе боролася.
— Боролася? — Макс не стримав смішка. — Такого в мене ще не було. А ти що? Прийняла бій?
— Дискваліфікувала її без права на повернення, — пирхнула я. — Тому вибач, але в тебе, здається, мінус одна зручна коханка.
— Переживу, — легковажно відізвався. — Але хто це хоч був?
— Думаєш, я питала ім'я?
— Можеш просто описати.
— Білявка, висока, світлі очі, худорлява, о, — раптом згадала одну річ, — у неї губи були малинові, якщо це про щось тобі скаже.
Макс на мить замислився, а потім по-діловому уточнив:
— А картавила?
— Та ні.
— Отже, Інеса, — кивнув сам собі. — Скажи, а ти її зовсім-зовсім дискваліфікувала?
— А що, не треба було? — іронічно запитала. — Впевнена, вона з радістю до тебе повернеться.
— Та сплюнь три рази, — відповів і три рази постукав кулаком об стільницю. — Я вже не знав, що з нею робити. Вона тут квартиру поряд прибирає два рази в тиждень, ну й ми так познайомилися. Я думав, що…
— А можна без подробиць? — перебила, не бажаючи слухати, про їх роман.
— Скромна? — він хитро вигнув брову.
— Незацікавлена в прослуховуванні чужих сексуальних пригод.
— Ну, справедливо. Тоді я з радістю послухаю про твої, кицюню, — неочікувано заявив, підморгнувши
Це він вже відверто глузував з мене. І мені це чомусь і не подобалося, і подобалося водночас. Парадокс якийсь.
— Я спати, — видихнула, ледве стримуючи сміх. — Сподіваюся, коли прокинуся, тебе справді тут вже не буде.
— О, в нас прогрес. Ти почала мені довіряти, — засміявся він у відповідь. — Добраніч, Кароліно. Вважай, що сьогодні твої сни під моїм захистом..
Боже, у нього словесний потік хоч інколи переривається?
Я вирішила нічого не відповідати, а просто піти. Хоча ні. Перед цим я вирішила ще уточнити:
— То та білявка точно з клінінгової компанії?
— Типу того, — Макс здивувався, але відповів. — А що?
А нічого. Тепер зрозуміло, чому вона вирішила принизити мене саме так. Болючий мозоль — він такий.
— Та так, — я всміхнулася. — Багато чого пояснює.
— Ось тепер мені життєво необхідно дізнатися деталі.
— Від мене ти їх не отримаєш, але завжди є ще один варіант, — легко повела плечем і тоді нарешті зникла в спальні.
Все. Досить з мене пригод. Й так для одного дня надто багато. А завтра — завтра має бути легше.
Що цікаво, про присутність іншого чоловіка у квартирі я забула, щойно притулилася головою до подушки. Щоправда, стільчик таки під ручку підставила, аби мати ілюзію безпеки. А вже потім мозок банально відключився, протестуючи такому активному навантаженню.
А коли прокинулася близько десятої наступного дня — від перебування друга Марка ніде й сліду не залишилося.
Хоча ні. Слід я таки знайшла на кухні, а точніше — в холодильнику. Там, замість моїх ролів, що пали жертвою голоду одного нахаби, стояв пакунок зі свіжим сьогоднішнім замовленням.
Чесно кажучи, я очманіла. Це Максиміліан вирішив так вибачитися за нічний візит і крадіжку мого сніданку? Що ж, жест приємний. Однак від нього я не почала раптом симпатизувати новому знайомому. І точно не хотіла б знову з ним бачитися. Надто він… вітряний? Чи щось типу того. Від таких людей ніколи не знаєш, чого очікувати.
****
Від автора:
Дорогі читачі, доброго вечора)
Дякую, що ви вже активно слідкуєте за оновленнями новинки, мені дуже приємно) І я хочу попросити вас також підтримати її своїм серденьком, адже це дуже важливо як для мене, так і загалом для розвитку книги❤️