Гра. VI — розділ

VI — розділ

На наступний день після сну Його Високість рано прокинувся, адже мав багато роботи. 

Він вже майже був здоровим. Міг сам ходити, груди вже не боліли. Єдине що йому трішки докучало — це кашель. Та Принц не зважав на нього, адже був занадто заклопотаний. Та про сон він теж не згадував. Сє Лянь вирішив просто забути про це і більше ніколи не згадувати.

Хуа Чен старався переконати Наслідного Принца, ще поспати, адже було занадто рано, щоб йти працювати. Але Його Високість був змушений відхилити цю спокусливу пропозицію.

Цілий день Сє Лянь наполегливо працював, хоча інколи до нього приходив Сань Лан та просив Його Високість відпочити. Та Принц відмовляв йому та повертався до роботи. 

Хуа Чен теж мав доволі багаченько роботи, але він швидше впорався з нею, навідміну від Принца.

Увечері коли Його Високість нарешті повернуся, то застав Сань Ланя на ліжку, який нічого не робив та байдикував, чекаючи Сє Ляня.

— Тобі варто попрактикувати свою каліграфію. — Наслідний Принц перехилив чашку з чаєм, яка чекала його на столі, — ти пропустив, майже, три дні.

Сань Лан жартівливим тоном відказав Його Високості, піднявши брови:

— Ваша Високосте, а де "Привіт, Сань Лане!"? Ти мене цілий день не бачив і навіть не хочеш запитатися, як у мене справи?

Сє Лянь посміхнувся. Він розумів, що Хуа Чен не хоче нічого писати.

— Сань Лане, ти мені зуби не заговориш. Твоя каліграфія стане кращою, якщо ти будеш практикувати її кожен день, а не раз пів року. — Саркастично відповів Хуа Чену Наслідний Принц.

Але схоже король демонів не дуже хотів щось робити. Тому він лише скривився та нахмурив брови.

— Ну, ґееееееґе! Нічого страшного не буде якщо я цей день теж відпочину. — Проскиглив демон, — якраз три дні відпочинку, а завтра я обов'язково приступлю до каліграфії. Обіцяю!

Та Принц був налаштований серйозно, хоча якщо Сань Лан продовжить просити, то Сє Лянь готовий йому дозволити побайдикувати та відпочити від каліграфії.

— Сань Лане, якщо ти й на далі продовжиш байдики, то твій результат погіршиться і це всерівно буде, що терти воду в ступі. — суворо зауважив Наслідний Принц.

Хуа Чен простогнав та не охоче встав з ліжка:

— Ну добре, ґеґе,

— Ну, ось – це зовсім інша справа! — усміхнувся Принц.

Протягом п'ятнадцяти хвилин написання ірогліфів, Хуа Чен старався заговорити Його Високість, щоб він став менш серйозним та відпустив демона.

— Сань Лане, перестань лити воду на вітрі. — Сє Лянь суворо вказав на карлявий ієрогліф Хуа Чена. — Краще зосередся на каліграфії! 

Та король демонів був налаштований серйозно. Та знав, що ще пару солодких слів, заставлять Сє Ляня здатися.

Він недбало відкинув пензель.

— Сань Лане! —Викрикнув Сє Лянь та нахилився до Хуа Чена, щоб взяти пензель. 

Скориставшись можливістю Хуа Чен ласкаво чмокнув Його Високість у щоку.

Від чого у того щоки залилися червоною барвою.

— Сань Лане... — він на хвлину зупинився та подивився на задоволеного Хуа Чена і різко відказав — не відволікайся! 

— Чому? Ваша Високість, не хоче що я йому дарував солодкі поцілунки? — драматизуючи додав демон.

— Сань Лане! Я... — Сє Лянь відчував, як сором заполонив його. Його щоки вкрилися ще червонішою барвою.

Та не тому що йому було соромно за себе, Його Високості було соромно за Хуа Чена.

Скориставшись таким шансом демон встав за стола та схопив засоромленого Сє Ляня за руки притуляючи до себе. 

— Ґеґе, пропоную таку угоду: — Сань Лан подвився в очі Сє Ляня. — Граємо в гру ґо*. Якщо я переможу, то я вільний від каліграфії на сьогодні та проводжу з тобою час. А якщо ти переможеш, то я займаюся каліграфією весь вечір і не відволікаюся. Згода?

Ґо* — стародавня китайська стратегічна настільна гра для двох гравців. Для гри використовують чорні та білі камінці. З яких вибудовуються комбінації. Гра закінчується тоді, коли обидва гравці погоджуються, що подальші ходи жодним чином не змінять співвідношення сил на дошці.

Сє Лянь поглянув на Хуа Чена та посміхнувся:

— Згоден!

У душі Сє Лянь не хотів, щоб він переміг, адже теж хотів провести час з Сань Ланем, але все-таки каліграфія теж важлива.

Приготувавши камінці та дошку, вони посідали одине навпроти одного. Сє Лянь вибрав білі камінці, а Сань Лан чорні, тому ходив перший.

Двоє уважно зосередилися на своїх комбінаціях, жадаючи перемоги. Їхні голови кипіли від роботи. 

Сє Лянь завжди робив виважені кроки та уважно слідкував за кожним кроком Хуа Чена. А король демонів у свою чергу дивував своє кмітливістю та непередбачуваністю.

Кожен з них дивував своєю тактикою.

Сє Лянь розумів, що йому скоріш завсе не виграти, адже Хуа Чен має запальну вдачу, яку обов'язково використує.

Так ось камінець за камінцем і гра завершилася! Настав час рахувати бали.