Глава 21.

Завершивши обробку останньої фотографії, Ксюша закрила графічний редактор та подивилася на маленьку теку з назвою «Pearl Royal Hotel» на екрані ноутбука. Половину роботи виконано. Наступного тижня вона поїде в «Sky Royal Hotel», а потім… Завершення відрядження та шлях додому. І довгі спроби забути цю літню казку, як гарний сон, якому не судилося стати реальністю. 

Взявши телефон, Ксюша набрала номер начальниці та відзвітувала, що виконала половину роботи. Христина попросила вислати оброблений матеріал архівом на електронну пошту і сказала, що вже наприкінці наступного тижня покаже Матвію перший макет майбутнього сайту. Завершивши розмову, Ксюша відклала телефон та на секунду замислилася. Звісно вона нічого не казала Христині про свій роман із замовником. Невідомо, як би відреагувала начальниця на цю новину та й навіщо їй про це знати? Робота ж робиться!

Ксюша перевела погляд на зачинені двері вітальні, що вели до моря. Маленький пляж за прозорим склом вже повністю потонув у сутінках. Але дівчина добре розрізняла в тиші кімнати невдоволений гуркіт хвиль і відчула величезне бажання поглянути на них. А ще хотілося впустити в будинок трохи свіжого повітря. Ксюша підійшла до скляних дверей та відчинила їх навстіж. Порив прохолодного нічного вітру радісно увірвався до вітальні, грайливо плутаючи розпущене густе волосся дівчини. Ксюша глибоко вдихнула свіже повітря, в якому вже відчувався яскравий присмак дощу і перевела погляд на море. Світла, яке падало на пляж через відчинені двері було цілком достатньо, щоб побачити видовище, від якого перехоплювало подих. 

У цьому куточку берега хвилі завжди були набагато більшими, ніж на пляжі біля готелю. Але зараз вони здавалися Ксюші просто велетенськими. Солона морська вода підіймалася щільною стіною заввишки у кілька метрів та наступала на берег, як на ворога. Але не витримувала зіткнення та розсипалася на піску феєрверком з мільйонів прозорих бризків. А потім неохоче відповзала назад, готуючись до наступної атаки. Ксюша зачаровано дивилася на це, не в змозі відвести очей. Ще ніколи вона не бачила шторм так близько. Захопливе та водночас трохи моторошне видовище. В такі моменти море неначе оживає та демонструє характер. І сперечатися з цими хвилями дуже небезпечно. Матвій суворо заборонив Ксюші купатися тут без нього. І у дівчини не було жодного бажання йти проти цієї заборони. 

Вітер посилився, а з чорного неба, позбавленого зірок почали падати перші краплі дощу. Великі та рясні — такі бувають лише перед зливою. Ксюша повернулася до канапи, залишивши двері на пляж відчиненими. Хотілося, щоб вся кімната наповнилася цим неймовірним ароматом свіжості, який дарує літній дощ. Негода швидко набрала силу і тепер шум зливи був таким же гучним, як грохіт оскаженілих морських хвиль. Підсунувшись до ноутбука, Ксюша відкрила електронну пошту, щоб надіслати Христині оброблений матеріал. Але завмерла на місці, коли погляд зупинився на верхньому рядку в списку нових листів.

Єгор Костецький
Тема: Привіт, Ксень!

Тіло одразу вкрилося холодними мурашками і Ксюша навіть насторожено озирнулася навколо. Розум усвідомлював, що між нею та Єгором зараз сотні кілометрів. Але серце перелякано стиснулося в грудях, відмовляючись битися у звичному ритмі. Дівчина рішуче наказала собі заспокоїтися і зробила глибокий вдих. Єгор не знає її нового номеру телефону, але адресу електронної пошти зберіг. Чомусь Ксюша геть не подумала про цей спосіб зв’язку та зовсім забула внести свого колишнього нареченого в чорний список. Треба прочитати. Пальці тремтіли, проте дівчина все ж таки відкрила листа.

«Як ти посміла поїхати з міста?! Забула, що винна мені купу грошей?! Ти не маєш права кроку ступити без мого дозволу! Негайно кажи де ти?!»

Холодний страх став ще сильнішим, але Ксюша наказала собі не панікувати. А потім поклала руки на клавіатуру та почала друкувати відповідь:

«Я поверну тобі борг! Але я не твоя власність і не зобов’язана питати твого дозволу, щоб поїхати кудись! Це робоче відрядження. Котися під три чорти зі своїми диктаторськими замашками!»

Відправивши листа, Ксюша трохи перевела подих. Негода на вулиці розгулялася на повну, тепер у вітальні було добре чути всю її лють. Серце калатало в грудях так сполохано, наче хотіло встановити рекорд з кількості ударів за хвилину. Але коли у списку листів на екрані ноутбука з’явився новий рядочок з позначкою у вигляді закритого конвертика Ксюша навіть на пару секунд перестала дихати. Руки трохи тремтіли, але дівчина відкрила листа.

Єгор Костецький
Тема: Re: Re: Привіт, Ксень!

«Я розлютився, Ксень! Від мене ніде не сховаєшся! ТИ МОЯ!!! І я знайду тебе. Покарання за непослух буде суворим! Я вже йду, готуйся!»

Повітря в легенях не лишилося зовсім і Ксюша відчула, що задихається. Поспіхом закривши ноутбук, дівчина схопилася на ноги та почала задкувати до відчинених скляних дверей, за якими вирувала негода. Десь на вулиці щось голосно затріщало та впало, а в наступну мить кімната занурилася в повну темряву. Ксюша перелякано скрикнула і відчула, що притулилася спиною до прохолодного скла відчинених навстіж дверей. Гучний стук серця повністю перекривав шум зливи та рев морських хвиль, що доносилися з пляжу, розганяючи тілом крижаний жах. Ксюша повільно сповзла по гладкому склу дверей на підлогу, не в змозі опиратися паніці. Очі вже трохи звикли до темряви і дівчина мимоволі перевела погляд на вхід до вітальні, що розташовувався навпроти неї. Уява яскраво намалювала міцну постать Єгора. Здавалося, що він от-от увійде сюди і вона знову опиниться з ним сам на сам. В порожньому будинку, де ніхто не захистить.