Глава 15.

Ксюша забігла у свою кімнату та причинила двері. Серце схвильовано калатало в грудях і вгамувати його ніяк не виходило. Коли Матвій запропонував скупатися, дівчина розгубилася. Розум наполегливо не радив робити цього, але тіло… Воно відчайдушно прагнуло зануритися у прохолодні хвилі та нарешті розслабитися після всіх хвилювань. І Ксюша не встояла. Коли ще смакувати життя, якщо не зараз? І як подолати спокусу скупатися в морі вночі разом з чоловіком, який викликає в душі справжній вихор емоцій? Випите вино додало сміливості та приємно підігріло кров, змушуючи забути про всі обмеження. Але пальці Ксюші тремтіли від хвилювання, коли вона знімала з себе одяг. Переодягнувшись в купальник, дівчина зібрала своє довге волосся на потилиці та заколола його заколкою. А потім вийшла з кімнати та рушила на пляж.

Матвій чекав біля води. У вітальні будинку досі горіло світло, яке падало м’яким серпанком на пісок через відчинені скляні двері. Цього було достатньо, щоб бачити пляж, але деталі всіх предметів губилися в темряві. Несміливо ступаючи босими ногами по м’якому піску, Ксюша йшла до Матвія і кожною клітинкою тіла відчувала на собі його погляд. Гарячий, наче літнє сонце. І водночас лагідний як ті хвилі, що зараз з тихим шелестом цілують берег. Матвій вже давно позбувся зайвого одягу і навіть у цій напівпрозорій темряві Ксюша помітила на його бездоганному тілі дрібні краплі моря. І коли він встиг скупатися? 

— Ти дуже гарна в купальнику, — тихо промовив Матвій, коли дівчина зупинилася біля нього.

— Дякую, — обличчя Ксюші вже давно палало бентежним полум’ям і вона раділа, що в темряві цього не видно. — Вода не холодна?

— Море дуже тепле. Тобі сподобається.

— А наскільки тут… глибоко? — Ксюша перевела погляд на темну водну гладь.

— Метрів п’ятдесят йде пологий спуск. Потім глибина різко збільшується, — Матвій підійшов ще ближче і дівчина яскраво відчула аромат його парфумів, який не зник навіть після купання. — Боїшся?

— Я не дуже добре плаваю.

— Не бійся, я ж поруч! — Матвій взяв її за руку та повів за собою у воду. — Потонути не дам! Принаймні доки не доробиш моє замовлення!

— У тебе специфічний гумор.

— Я ж одесит! Почуття гумору у мене в крові від народження!

Ксюша тихо засміялася, міцніше стискаючи широку чоловічу долоню, яка впевнено огортала її пальчики. Ступивши босими ногами на вологий пісок, вона відчула перший лагідний дотик грайливої хвилі та посміхнулася. Море дійсно було теплим, але розігріте тіло все ж таки трохи вкрилося мурашками. Ксюша завжди любила заходити у воду поступово. А Матвій впевнено йшов уперед, продовжуючи стискати її руку у своїй долоні. Вода швидко досягла талії дівчини. Упіймавши ще одну хвилю, яка огорнула оголені плечі та верхню частину спини дрібними бризками свіжості, Ксюша тихо охнула та зупинилася.

— Чекай, — промовила вона. — Я не можу… Заходити у воду так швидко.

— Справді? — обличчя Матвія губилося в темряві, але в його голосі відчувалася посмішка. — Нічого, я допоможу!

Ксюша не встигла зрозуміти, що означають ці слова. Бо Матвій раптом підхопив її на руки та швидко рушив вперед.

— Ні-ні-ні! — запищала дівчина, перелякано вдивляючись в нову велику хвилю, що впевнено повзла просто на них. — Не тре…

Договорити Ксюша не змогла, бо море накрило її солоною прохолодою, зірвавши з губ тихе зітхання. Вода дійшла до самісінької шиї, остаточно огортаючи тіло приємною свіжістю. Не розуміючи, яка тут глибина і наскільки далеко вони відійшли від берега, Ксюша сполохано обхопила Матвія обома руками. Шкіра вже перестала відчувати холод і тепер обійми моря здавалися теплими. Але тіло Матвія було набагато гарячішим — Ксюша добре відчувала це, притискаючись до нього. Сильні чоловічі руки тримали її міцно, але водночас лагідно, притискаючи до широких грудей, огортаючи шкіру дивним полум’ям. Ксюша не помітила, як так вийшло, але тепер Матвій тримав її вертикально, з ніжністю обвиваючи руками її тендітну талію. Дівчина хотіла стати на ноги, але раптом помітила, що не дістає до дна. Тихо зойкнувши, вона остаточно повисла на шиї Матвія, обхопивши його обома руками.

— Божечки! — видихнула Ксюша. — Яка тут глибина?!

— Ти маленька, тому тобі тут буде з головою, — Матвій міцніше притиснув дівчину до себе, притуляючись щокою до її щоки. — А мені лише по плечі. Тримайся за мене і все буде добре!

Почувши за своєю спиною м’який шелест нової хвилі, Ксюша перелякано притиснулася до Матвія. Здавалося, що море от-от накриє її з головою, але на подив дівчини цього не трапилося. Грайлива хвиля лагідно торкнулася спини, огорнула приємною прохолодою шию, але не піднялася вище підборіддя. Ксюша перевела подих і відчула, що Матвій тихо сміється біля її вуха.

— Весело тобі? — буркнула дівчина.

— Дуже! — гарячі долоні Матвія лагідно пройшлися по спині Ксюші, пронизуючи теплом кожен міліметр шкіри. — Ти завжди така полохлива чи лише зі мною?

— Я трохи нервую, коли не розумію, яка під ногами глибина.

— Не бійся, ти ж тут не сама. Розслабся та насолоджуйся, — Матвій раптом уткнувся носом в її плече. — Я не відпущу тебе, пані фотограф! Обіцяю!

Шкіра Ксюші вкрилася бентежними мурашками, які спустилися до живота лагідним теплом, породжуючи в уяві дуже чуттєві бажання. Як же хочеться, щоб Матвій дійсно не відпускав! В його міцних обіймах дівчині було так затишно і спокійно, як ніколи. Всі хвилювання та турботи зникли, розчиняючись в лагідних хвилях моря. Ксюша розслабилася, ще міцніше огорнувши обома руками шию Матвія та прикрила очі. Захотілося зупинити час, щоб ця мить перетворилася на вічність. Море м’яко погойдувало їх у своїх обіймах, а прозоре повітря теплої літньої ночі здавалося особливо смачним і свіжим.