Глава 13. Матвій

Вечірки біля басейну в «Pearl Royal Hotel» дуже подобались відпочивальникам, тому Матвій вирішив проводити їх щоп’ятниці на постійній основі. А згодом навіть прийняв рішення пускати на такі заходи не лише гостей готелю, а й всіх охочих. Ще один непоганий вид реклами. Сьогодні Матвій збирався на вечірку особливо ретельно. Він був впевнений, що Ксюша не прийде. Але це не проблема. Можна дізнатися, в якому номері живе дівчина та сходити по неї особисто. І цього разу Ксюші не вдасться втекти від розмови!

О восьмій Матвій поїхав додому і переодягнувся в сині джинси та чорну сорочку спортивного крою з коротким рукавом. Думки про Ксюшу тепер не залишали його на жодну хвилину, а бажання знову побачити її ставало все сильнішим. Такого дивного потягу до дівчини не було ще жодного разу. І Матвій досі пам’ятав свої відчуття, коли торкався цієї тендітної ніжності. Ксюшу хочеться оберігати та робити все, щоб вона посміхалася. А це її неочікуване зізнання… Матвій зовсім не збирався спокушати дівчину та тягнути її до ліжка. Але поговорити про це треба. Можливо саме через непрохані почуття до замовника світло-сірі очі Ксюші за цей тиждень стали ще сумнішими?

Матвій повернувся в готель о пів на дев’яту. Вечірка вже почалася і біля басейну зібралося багато гостей. Матвій уважно просканував натовп поглядом і переконався, що Ксюші серед відпочивальників немає. Хто б сумнівався? Що ж, підемо в гості до сором’язливої ніжності! Матвій усміхнувся сам до себе та увійшов у хол готелю. Але враз став похмурим, побачивши за стійкою адміністратора Антона в джинсових шортах і світло-сірій футболці. А це що за неподобство?!

— Відколи це у нас водій виконує обов’язки адміністратора? — суворо запитав Матвій, зупиняючись біля хлопця, який кивнув йому на знак привітання.

— Діана Вадимівна відправила Аліну на кухню з якимось дорученням, — пояснив Антон. — А мене попросила трохи побути тут.

— Дочекайся Аліну і скажи Діані, що я чекаю її у своєму кабінеті.

Матвій розвернувся та рушив до ліфта, відчуваючи роздратування. І як тільки Діана додумалася поставити на рецепції водія?! Адміністратор — це візитівка готелю! Що подумають гості, побачивши за стійкою хлопця в шортах?

Матвій піднявся у свій кабінет, сів за стіл і відкрив записник з планом роботи на завтра. В літній сезон він майже не дозволяв собі вихідних, тому їздив у готель навіть в суботу та неділю. Але завтра треба завершити роботу раніше, бо хочеться все ж таки показати Ксюші Одесу. Мабуть, дівчина опиратиметься… Матвій посміхнувся від цієї думки. Він переконає Ксюшу погодитися!

Годинник показував дев’яту, а Діани все ще не було. Намагаючись вгамувати нетерпіння, Матвій підвівся з-за столу та підійшов до вікна, що виходило на пляж. Сонце вже повністю сховалося, а поверхня моря була вкрита ледь помітними хвилями. Небо над водою палало всіма відтінками рожевого, проводжаючи ще один спекотний день. Матвій пару секунд милувався цією картиною, а потім опустив погляд на пляж і побачив тендітну дівочу фігурку. Навіть легкі літні сутінки, що вже огорнули берег не завадили Матвію впізнати Ксюшу. Дівчина сиділа на піску, обхопивши руками коліна і дивилася на море. Матвію нестерпно захотілося до неї. Забувши про свій намір дочекатися Діану, він покинув кабінет, спустився ліфтом на перший поверх та одразу ж побачив головну адміністраторку, яка йшла йому назустріч.

— Ти шукав мене? — промуркотіла Діана з кокетливою посмішкою.

— Шукав, — Матвію не хотілося витрачати час на цю розмову, але він все ж таки на секунду зупинився. — Ще раз побачу на рецепції водія замість адміністратора, оштрафую тебе на одну зарплатню! Це все!

— Матвію, ти чого? — Діана стала похмурою. — Я ж лише…

Матвій не став слухати. Оминувши Діану, він впевнено рушив до великих скляних дверей, що вели на вулицю. Дорога до пляжу зайняла пару хвилин. Відчувши під ногами м’який пісок, Матвій трохи сповільнив кроки, не зводячи погляду з Ксюші. Вона досі сиділа неподалік від води та дивилася на небо, яке догорало останніми барвами сонця. На цьому порожньому пляжі дівчина здається такою маленькою та тендітною. Одразу хочеться сховати її у своїх обіймах, врятувати від суму та самотності. Матвій тихо підійшов до Ксюші ззаду та зупинився, не знаючи, з чого почати розмову. Дівчина абсолютно не помічала його, бо продовжувала дивитися на обрій. Побачивши поруч з нею пляшку вина, Матвій здивувався. Але зрадів, що має привід почати розмову та сказав:

— Між іншим, на цьому пляжі не можна пити спиртні напої після заходу сонця!

Ксюша трохи здригнулася від несподіванки та різко озирнулася, а Матвій зустрів її погляд. Навіть сьогодні вдень ці дивовижні світло-сірі очі не були такими сумними. А зараз, в легких літніх сутінках вони ще й здавалися трохи червоними. Що це — оманлива гра тіней на тендітному обличчі чи дівчина плакала? Доки Матвій міркував над цим, Ксюша швидко сховала очі.

— Я навіть пляшку не відкрила, — тихо промовила вона.

— Це добре, — Матвій підійшов ближче і посміхнувся. — Якби відкрила, довелося б тебе виселити. За порушення правил.

Матвій чекав, що Ксюша посміхнеться або ж в гіршому випадку просто промовчить. Але реакція була несподіваною. Дівчина знову різко озирнулася і Матвій з подивом побачив в її погляді болючу образу.

— Хочеш мене виселити?! Цікаво! — Ксюша встала і з викликом подивилася йому в очі. — І куди ж ти мене подінеш? Скажеш жити під кущем у міні-парку?