Глава 7.

День був спекотним, а сонце в чистому блакитному небі щедро поливало Одесу яскравими променями. Збираючись в кабінет Матвія, Ксюша одягнула салатовий комбінезон на ґудзиках з короткими рукавами та шортиками, що доходили до середини стегон. Своє густе темно-золотисте волосся дівчина зібрала у високий хвіст, на обличчя нанесла легкий макіяж і взула бежеві сандалі. Образ вийшов невимушеним, але все ж таки стриманим. Не можна ж йти на спілкування із замовником у шортах і топі! Взявши маленьку сумочку, Ксюша закинула туди телефон і блокнот та вийшла з будиночка.

Минувши великий басейн, поруч з яким було багато відпочивальників, дівчина рушила до бокового входу в готель. Опинившись в уже знайомому холі, Ксюша підійшла до стійки адміністратора. Зараз тут стояла висока дівчина з сіро-блакитними очима і густим чорним волоссям, зібраним на потилиці в пухнастий хвіст. На її бейджі красувалося ім’я «Аліна». Ксюша привіталася з адміністраторкою та пояснила, що прямує до Матвія. Аліна детально пояснила, що його кабінет знаходиться на восьмому поверсі в самому кінці коридору. Подякувавши дівчині за допомогу, Ксюша піднялася ліфтом нагору, легко знайшла потрібні двері з табличкою та постукала.

— Увійдіть! — пролунав з-за дверей впевнений чоловічий голос.

Ксюша зробила глибокий вдих для сміливості, штовхнула двері та опинилася в невеликому світлому кабінеті. Матвій сидів за столом, вдивляючись в екран ноутбука, але одразу підвівся, побачивши дівчину. Сьогодні він був у білих штанах та блакитній футболці поло, що гарно підкреслювала його широкі груди та відкривала м’язи на руках. Попри образу Ксюша не могла не визнати, що Матвій виглядав надзвичайно привабливо. І чомусь одразу зніяковіла під його поглядом, який неначе залишав на шкірі невидимі теплі сліди. Пекуче обурення з приводу того, що її поселили в непридатному для життя приміщенні потонуло під приємним хвилюванням, яке миттєво запалило щоки легким рум'янцем. 

— Доброго ранку! — стримано кивнула Ксюша.

— Привіт! — очі Матвія зупинилися на обличчі дівчини, а на його губах з’явилася легка посмішка. — Дякую, що прийшла вчасно!

Матвій підійшов до стільця, що стояв навпроти столу і поклав руки на спинку, вказавши поглядом на сидіння. Ксюша слухняно підійшла до нього та сіла. Опинившись так близько від Матвія, вона знову відчула приємний аромат його парфумів, який остаточно огорнув розум незрозумілим збентеженням. Матвій повернувся за стіл і знову зустрів погляд дівчини. Намагаючись побороти ніяковість, Ксюша дістала з сумочки блокнот та ручку і промовила:

— Мені треба точніше знати твої вимоги до…

— Як спалося? — спокійно перебив Матвій, не зводячи з неї очей.

— Що? — Ксюша розгублено зустріла його погляд.

— Я питаю, як тобі спалося? Відпочила за ніч?

Тіло Ксюші трохи боліло після сну на жорсткому шезлонгу, але казати про це Матвію дівчина не збиралася. Мабуть, цей пихатий сноб тільки й чекає, коли вона почне скаржитися. А почувши скарги нагадає, що вона тут наймана працівниця і мусить бути вдячна за те, що її поселили хоча б так. Не варто тішити його самолюбство та показувати своє обурення! Витримати погляд Матвія було непросто, але Ксюша змусила себе це зробити та спокійно промовила:

— Я поспала і тепер почуваюся краще.

— Знайомство у нас вийшло не дуже вдалим. Я викупав тебе в калюжі, а ти наговорила мені купу… компліментів, — Матвій посміхнувся, а потім раптом простягнув через стіл руку. — Почнемо спочатку? Привіт, мене звати Матвій!

Ксюша дивилася на його простягнуту долоню і розуміла, що їм дійсно треба відпустити образи. Так буде простіше працювати. В темно-сірих очах Матвія, які уважно стежили за обличчям дівчини не залишилося жодного сліду вчорашньої бурі злості та роздратування. Тепер в них було дивне тепло і Ксюші дуже хотілося потонути в цьому погляді. Небезпечна реакція… І це попри те, що Матвій поселив її на складі?! Пальці трохи тремтіли, але Ксюша повільно вклала свою праву руку в простягнуту чоловічу долоню.

— Привіт! Я Ксенія, — промовила вона з легкою посмішкою.

— Ксенія… Звучить занадто офіційно, — пальці Матвія обережно огорнули руку дівчини, розповсюджуючи шкірою крихітні іскорки ніжного тепла. — Я називатиму тебе Ксюшею, добре?

Темно-сірі очі та спокійний голос неначе гіпнотизували Ксюшу, змушували серце сполохано тріпотіти в грудях, огортали обличчя гарячим полум’ям. Дотик Матвія був до непристойності приємним, бентежив до мурашок і викликав глибоко в душі емоції, яких не повинно було б бути. Ксюша відчувала, що повільно розчиняється в магнетичній харизмі цього чоловіка, не помітивши, що в кімнаті вже пару хвилин висить пауза. Проте дивна магія дотику Матвія миттю зникла, коли двері кабінету різко відчинилися і на порозі з’явилася Діана. Її приталена блакитна сукня була стриманою, але дозволяла без перешкод милуватися стрункими ніжками та ідеальною фігурою. В руках Діана тримала той самий піджак, який Матвій давав Ксюші вчора, рятуючи її від прохолоди дощового вечора. Поява головної адміністраторки швидко повернула Ксюшу до реальності, змусивши різко висмикнути долоню з теплої чоловічої руки.

— Матвію, прив… — Діана влетіла в кабінет з посмішкою, але замовкла на пів слові та завмерла біля дверей, побачивши Ксюшу.

— Доброго ранку, Діано! — обличчя Матвія стало суворим, а його очі перемістилися на постать головної адміністраторки. — Тебе стукати не вчили?