Під зневажливим поглядом Діани Ксюша почувалася безхатьком, якого помилково впустили до розкішного палацу. Очі головної адміністраторки безцеремонно роздивлялися брудну сукню, а потім перемістилися на плечі дівчини, зупинившись на піджаку Матвія. Ксюша лише зараз згадала, що так і не повернула його власнику.
— Ксенія… — на губах Діани з’явилася посмішка, в якій не було жодного натяку на привітність. — Ти що, в болоті купалася? У нас тут море для купання є!
Ксюша опустила очі. Їй завжди бракувало вміння швидко знаходити гостру відповідь на подібні нахабні закиди. А зараз вона ще й почувалася винною перед Матвієм… і розуміла, що вигляд у неї дійсно жахливий. Мабуть, всі співробітники готелю сміятимуться. Але боковим зором Ксюша помітила, що Віка залишалася серйозною, а в її карих очах навіть з’явилося співчуття. До стійки адміністратора підійшов симпатичний молодий хлопець у формі готелю. Він з посмішкою кивнув Ксюші на знак привітання і простягнув руку до її валізи.
— Макаре, не чіпай! — зупинила його Діана. — Ксенія не гостя! Вона тут на роботі, тому сама може впоратися зі своїм багажем!
— Діано Вадимівно, мені не важко… — почав Макар.
— Ти не розчув?! — суворий погляд Діани неначе хотів заморозити хлопця на місці. — Йди в кімнату для персоналу, візьми мікрохвильовку та електрочайник і неси на склад у міні-парку. Хутко!
Макар облишив валізу та пішов. Ксюша відчувала, що Діана не полюбила її з першої секунди, але не могла зрозуміти чому. Невже лише через брудну сукню?
— На п’ятому є вільні одномісні номери, — звернулася до головної адміністраторки Віка.
— У нас елітний готель для поважних гостей, Віко! А це… — холодний погляд Діани знову зупинився на сукні Ксюші. — Це зовсім не гостя, лише наймана працівниця. Вона житиме не тут! Ходімо, Ксеніє!
Діана обійшла стійку адміністратора, взяла якийсь ключ і впевнено рушила в протилежну частину холу. Ксюша лише зараз помітила там ще один вихід на вулицю і поспіхом потягнула свою валізу слідом за жінкою. Діана вивела її до бокової частини будівлі. Ксюша побачила шикарний басейн з величезною зоною відпочинку, яка зараз купалася в м’якому світлі ліхтарів і була майже порожньою. А Діана швидко йшла до охайного міні-парку, що починався неподалік від басейну. Опинившись на вузькій доріжці, Ксюша озирнулася навколо. Мабуть, під цими деревами з густими кронами добре ховатися від спеки. А скільки навколо яскравих квітників, затишних куточків з лавочками та охайних доріжок, якими можна гуляти! Дуже гарно! Діана раптом звернула убік і підійшла до невеликого будиночка, що розташовувався збоку від парку. А потім відчинила двері ключем і першою увійшла всередину, вмикаючи світло.
Ксюша затягнула свою валізу всередину будиночку та збентежено зупинилася. Кімната була просторою, але нагадувала швидше склад, ніж жиле приміщення. Тут не було вікон, а стіни та підлога були вимощені плиткою. Під стінами стояли складені один на одного шезлонги, металеві сушарки для одягу, дві тумбочки, білий пластиковий стіл з двома стільцями, які зазвичай ставлять на літніх майданчиках. Ксюша розгублено перевела погляд на Діану, не розуміючи, як тут можна жити. Збоку від входу розташовувались двері до сусідньої кімнати. Вони були відчинені і Ксюша побачила всередині ряд душових кабінок, навпроти яких розташовувався ряд умивальників. На порозі будиночку з’явився Макар з мікрохвильовкою та електрочайником. Поставивши все це на стіл, хлопець перевів погляд на Діану та вийшов, коли жінка жестом вказала йому на двері.
— Ось твої апартаменти, — з усмішкою промовила Діана, спостерігаючи за розгубленим обличчям Ксюші. — Раніше гості готелю приходили сюди сполоснутися під душем після пляжу, але потім Матвій вирішив перенести душові ближче до моря. Не люкс, але сама розумієш… Зараз сезон, кожен номер в готелі на вагу золота. Зрештою, ти ж не відпочивати приїхала, правда?
Ксюша нічого не відповіла. В пам’яті спливли слова Христини про те, що замовник обіцяв її поселити. В принципі, обіцянку виконано і на вулиці вона не залишилася. Але хто б міг подумати, що жити доведеться в таких умовах?
— Спати можеш на шезлонзі, — продовжувала Діана. — Он в тій тумбочці є пледи та посуд. В кімнаті з душовими немає світла, але є тепла вода. Туалет на території парку. Розташовуйся! І не забувай замикати двері, особливо на ніч!
Діана вручила Ксюші ключі, а потім швидким рухом зняла з її плечей піджак Матвія і вийшла, причинивши за собою двері. Ксюша одразу замкнулася зсередини. Без піджака Матвія тіло знову почало тремтіти від холоду. Треба якомога швидше позбутися мокрого одягу. Ксюша поставила свій телефон заряджатися, знайшла у валізі рушник, шампунь і мило, стягнула з себе сукню та рушила в душ. Купатися в темряві було незвично, проте через відчинені двері падало трохи світла з іншої кімнати. Вода була ледь теплою, тому зігрітися під душем не вийшло. Але Ксюша раділа, що можна хоча б змити з себе бруд.
Після купання дівчина одягнула чисті джинси та футболку і стягнула зі стопки один шезлонг, поставивши його під стінкою. Відшукавши в тумбочці пледи, Ксюша облаштувала собі місце для сну. А потім розчесала мокре волосся, присіла на шезлонг та увімкнула телефон. І одразу ж побачила на екрані пропущений виклик і повідомлення. Спочатку Ксюша натиснула пальцем на маленький конвертик.
Поліна: «Вже на місці? Ну як там в Одесі? Тебе гарно зустріли?»
Ксюша відчула, що на очі навертаються сльози. О, так! Зустріч вийшла такою, що на все життя запам’ятається! На душі було дуже кепсько і розмовляти не хотілося, тому дівчина набрала Поліні коротку відповідь:
#1082 в Жіночий роман
#3960 в Любовні романи
#917 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 23.08.2022