Глава 6.

Коли Матвій заговорив, Ксюша остаточно переконалася в тому, що він справжній. Єгор продовжував міцно притискати дівчину до себе і його долоня здавалася нестерпно важкою. Ксюші хотілося звільнитися з цього захвату, який нагадував обійми удава та наповнював кожну клітинку тіла огидою. Серце жадібно тягнулося до Матвія, прагнуло знову опинитися в його турботливих руках. Світ навколо стрімко втрачав чіткі контури, а пекуча рана в душі робила кожен вдих болючою тортурою. Проте Ксюша не могла відвести погляд від темно-сірих очей, які ще зовсім недавно дивилися на неї з теплом та ніжністю, а зараз пронизували тіло холодною ненавистю. Матвій вважає її зрадницею і це не дивно. Але як же боляче бачити його таким! Зібравши залишки сил, Ксюша повернула голову до Єгора та ледь чутно прошепотіла:

— Можна… тебе на хвилинку.

Міцна чоловіча рука неприємно натиснула на спину Ксюші, виражаючи невдоволення. Але Єгор все ж таки вибачився перед Матвієм і Давидом та відвів дівчину убік. А потім нахилився до її вуха і загрозливо прошипів:

— Як ти смієш відривати мене від спілкування з гостями?! Зовсім страх втратила?! 

— Я хочу додому, — Ксюша важко перевела подих. — Мені… недобре.

— Навіть не думай! Вечір лише розпочався. Я повинен бути з батьком.

— Залишайся. Я поїду сама.

— Нікуди ти не поїдеш! Моя наречена мусить бути поруч зі мною!

— Хочеш, щоб всі гості побачили, як твоя наречена впаде непритомною посеред зали?!

Ксюша рідко наважувалася сперечатися з Єгором, бо чудово знала наслідки такої неслухняності. Проте розуміла, що просто не зможе знаходитися поруч з Матвієм та зберігати витримку. Єгор мовчав цілу хвилину, допитливо скануючи обличчя дівчини та неначе намагаючись прочитати її найпотаємніші думки.

— Ти дійсно бліда, — зрештою зауважив він. — Захворіла?

— Ні, просто втомилася від натовпу та задухи, — Ксюша благально дивилася в холодні карі очі, що блищали роздратуванням. — Будь ласка… Я піду тихенько, ніхто навіть не помітить.

— Ну добре. Я зателефоную Кирилу, він тебе відвезе.

Єгор дістав телефон і відійшов убік. Ксюша обвела поглядом залу, намагаючись знайти Матвія, але побачила лише Давида. Тепер він стояв біля фуршетного столу і про щось жваво розмовляв з невисоким солідним чоловіком у смокінгу. Мабуть, Давид і є тим другом з Києва, про якого Матвій розповідав. Хто б міг подумати, що все складеться саме так? Добре, що хоч Єгор не підозрює, з ким познайомив свою наречену. Який же жахливий вечір!

Єгор повернувся до Ксюші та повідомив, що Кирило забере її на парковці біля ресторану хвилин через двадцять. Дівчина сказала, що чекатиме на вулиці. В голові досі трохи крутилося, а легені благали про ковток свіжого повітря, якого так бракувало в душній залі. На величезний подив Ксюші цього разу Єгор не став сперечатися. Але сказав, що не може надовго залишити гостей, тому провів дівчину лише до виходу і повернувся до зали. Опинившись на вулиці, Ксюша на повні груди вдихнула прозоре нічне повітря та одразу стала почуватися краще. Вона відійшла від ресторану і вийшла на знайому доріжку, прямуючи до парковки. Добре, що чекати Кирила доведеться без Єгора. Можна нарешті побути на самоті та трохи заспокоїтися. 

Ніч була досить свіжою і Ксюша пошкодувала, що не здогадалася прихопити з собою теплу накидку. В легкій сукні одразу стало холодно, а колючий вітер вкривав шкіру крихітними неприємними мурашками. Намагаючись хоч трохи зігрітися під пронизливим подихом осені, Ксюша обхопила себе руками за плечі та прискорила кроки. Вона зайшла на парковку, що освітлювалася м’яким сяйвом ліхтарів та одразу помітила перед собою до болю знайому чоловічу постать. Невже це дійсно Матвій? Чоловік різко розвернувся до неї обличчям і Ксюша остаточно упізнала того, кого не могла забути всі ці півтора місяця. Вона завмерла біля однієї з машин, не наважуючись навіть поворухнутися під темним поглядом Матвія, але подумки подякувала долі за подарований шанс. Один єдиний і змарнувати його не можна. Ксюша перевела подих і почала підходити ближче до чоловіка, якому назавжди віддала серце.

— Оу, а хто тут у нас? — насмішкувато вигукнув до неї Матвій. — Нареченій сина майбутнього мера захотілося подихати свіжим повітрям?!

— Матвію, — говорити було важко, але Ксюша наказала собі зібратися. — Будь ласка, дозволь мені пояснити…

— Що саме ти збираєшся мені пояснювати? Що спала зі мною, маючи нареченого в Києві? Різноманіття захотілося?!

— Ти не знаєш правди. Все не так, як здається!

— Маєш рацію! До сьогоднішнього вечора я дійсно не знав правди! Одного не розумію, на біса тобі взагалі здалося те відрядження до мого готелю? Навіщо ти брехала, що не маєш грошей на фотоапарат?

— Я дійсно не мала грошей. І у відрядження поїхала, щоб їх заробити.

— Не роби з мене ідіота! — різко гаркнув Матвій. — Наречена відомого бізнесмена змушена заробляти гроші по відрядженнях?! Серйозно?!

— Це правда! — Ксюша мимоволі здригнулася від його крику, починаючи тремтіти. — І на момент відрядження ми з Єгором не були разом.

— Брешеш! — похитав головою Матвій, пропалюючи дівчину гнівним поглядом. — Я знаю, що ти з ним вже два роки. Давид казав, що ви заручилися навесні!

— Так, ми заручилися навесні. Але потім посварилися, бо Єгор зрадив мені.