Глава 4.

Ксюша прокинулась від того, що грайливий промінчик ранкового сонця лагідно торкнувся її щоки. Простягнувши руку до телефона, що лежав на тумбочці поруч з ліжком, дівчина поглянула на екран. Сьома ранку. Подушка біля обличчя досі була вологою від сліз, але на серці стало трохи легше. Мабуть, вчорашня емоційна розрядка пішла на користь. Ксюша відкинула ковдру і помітила, що спала в халаті. Вона підвелася з ліжка і підійшла до шафи, витягнувши звідти темно-сірі джинси та простий білий джемпер. Після вчорашнього епізоду з Єгором ходити по будинку в халаті зовсім не хотілося. Переодягнувшись, Ксюша вийшла з кімнати та рушила до ванної. 

Вмивання прохолодною водою допомогло освіжити обличчя після переживань минулої ночі. Зібравши волосся у хвіст, дівчина вийшла з ванної, спустилася на перший поверх і рушила на кухню. Валерія вже крутилася біля плити, готуючи сніданок. Вона ввічливо привіталася з Ксюшею та запропонувала накрити стіл на терасі. Погодившись на пропозицію економки, дівчина вийшла у передпокій і взула мокасини. А потім вийшла на терасу через боковий вихід і рушила в сад. 

Чисте ранкове повітря було сповнене осінньою свіжістю і здавалося зовсім прозорим. Крокуючи вузькою доріжкою, що блукала між дерев і квітників, Ксюша на повні груди вдихала осінню прохолоду, слухаючи радісний спів пташок у кронах дерев. Проте навіть цей усміхнений ранок не тішив серце, придавлене важкою каменюкою відчаю.

Ксюша гуляла в саду хвилин десять, а потім повернулася на терасу і сіла снідати. Фірмова сирна запіканка Валерії, полита солодким ягідним соусом на свіжому повітрі здавалася особливо смачною. Ксюша з апетитом поїла і вже піднесла до губ чашку з гарячим чорним чаєм, коли двері на терасу відчинилися, випускаючи з будинку Єгора. Він був у довгому сірому халаті та виглядав трохи пом’ятим після вчорашнього. Кинувши швидкий погляд на Ксюшу, яка одразу опустила очі, Єгор спокійно сів за стіл. За мить на терасу прибігла Валерія. Поставивши перед чоловіком тарілку з запіканкою і чашку з кавою, економка ввічливо побажала йому смачного і пішла в будинок. Єгор взяв виделку і взявся за сніданок. Ксюша пару хвилин вагалася, чи варто починати розмову про вчорашнє. Але зрештою вирішила не мовчати. Невідомо, якою буде реакція, але не можна показувати, що вона згодна терпіти таке ставлення.

— Вчора ти мало не порушив свою обіцянку, — тихо промовила дівчина.

— Теж мені катастрофа! — Єгор хмикнув. — Не треба вдавати з себе святу невинність, Ксень! У нас з тобою вже був секс! 

— Тоді ми були у стосунках. Зараз все інакше.

— Не бачу різниці, — Єгор відклав виделку, притулив пальці до скронь та поморщився. — Досить цих розмов! І так голова болить!

— Я виставила тобі чітку умову і ти на неї погодився, — промовила Ксюша, поставивши чашку на стіл. — Якщо ще раз дозволиш собі подібну поведінку…

Договорити вона не встигла. Єгор різко схопився на ноги та одним помахом руки відкинув убік стіл. Тарілки та чашки з жалібним дзвоном впали на вимощену плиткою підлогу тераси та розлетілися на купу дрібних уламків. Ксюша перелякано скрикнула і втиснулася в спинку свого стільця. А Єгор нависнув над дівчиною, поклавши руки на боковинки її сидіння.

— Смієш мені погрожувати, Ксень?! — карі очі чоловіка горіли темною люттю. — Ти не в тому становищі, коли можеш диктувати умови!

— Зате я можу… Розповісти всім про твоє справжнє ставлення до нареченої, — Ксюша насилу дихала від страху, але витримала його погляд. — Про твою коханку Марту… І про те, як часто ти їздиш п’яним за кермом. Думаю, це серйозно похитне передвиборчі рейтинги твого батька!

— Тільки спробуй! — Єгор різко схопив дівчину за зап’ястя, міцно стискаючи його пальцями. — Я ніколи не підіймав на тебе руку, Ксень! Ніколи не бив жінку! Але якщо ти мене змусиш…

— Кажеш, не бив? Та ти робив дещо набагато гірше! — Ксюші було дуже боляче, але вона наказала собі йти до кінця. — Ти нищив мене морально, залякував до божевілля. Це набагато страшніше за фізичне насилля!

— Тільки посмій розкрити рота і я перетворю на пекло життя всіх, хто тобі дорогий!

— Перейди межу і мені буде нічого втрачати! — по щоках Ксюші вже бігли сльози, але вона не звертала на це уваги. — Якщо бодай торкнешся мене… Я ризикну усім, щоб розповісти суспільству всю правду про тебе. І тоді твій татко навряд чи стане мером! З таким сином його ніхто не обере на цю посаду!

Дихання Єгора ставало все важчим, але він нічого не відповів. А Ксюша відчула, що натрапила на слабке місце. Єгор дійсно може перетворити життя на пекло, але він теж боїться, що всі дізнаються про його гріхи. Хвилини тягнулися нестерпно довго і дівчині здавалося, що її серце от-от вилетить з грудей. 

— Не грайся з вогнем, Ксень! — загрозливо прошипів Єгор, повільно випустивши її руку. — Можеш добряче обпектися! Я в офіс! А ти готуйся до завтрашнього вечора. На прийомі батька мусиш бути цукеркою!

Для свого урочистого прийому батько Єгора орендував розкішний ресторан за містом. Сюди були запрошені майже всі бізнесмени та олігархи столиці. Ксюша ніяк не могла второпати, навіщо було влаштовувати такий захід. Мабуть, для кандидата в мери підтримка еліти так само важлива, як і любов пересічних громадян. Зупинивши свій чорний позашляховик на просторій парковці серед інших машин, Єгор заглушив двигун і вийшов на вулицю. Строгий чорний смокінг та біла сорочка з елегантною краваткою-метеликом добре пасували до його рішучого обличчя, але Ксюші не хотілося навіть дивитися на нареченого. Після обіду вона почувалася не дуже добре і понад усе на світі хотіла залишитися вдома. Єгор допоміг Ксюші вийти з автомобіля і повів дівчину за собою, стиснувши її руку у своїй долоні. Сонце ще не повністю сховалося за обрієм, але доріжка, що вела від парковки до ресторану вже добре освітлювалася ліхтарями. Навколо неї розташовувалися зелені газони з густими кущами, що повільно тонули в м’яких сутінках осіннього вечора.