Гавріїл, як і кожного року перед Різдвом, поспішав до Бога.
— Вітаю! Уяви, він знов збирається це зробити!
— Спокійніше, Гавріїл! Поясни нормально, хто і що збирається зробити?!
— Хеєрдал!!! Знов будує плот з бальстових бревен, планує назвати його "Тангароа", на честь бога океана, і пройти на ньому за маршрутом "Кон-Тікі", від столиці Перу Ліми до Полінезії...
— Хвилиночку, але ж це не можливо! Тур вже три роки як завершив свій земний шлях...
Гавріїл зітхнув:
— Вибач, я неправильно пояснив. Не Тур, а його онук, Олаф Хеєрдал. Але за впертістю, наполегливостю та завзятістю він нічим не поступається своєму дідові.
- Ох вже ця мені сімейка мандрівників! Гавріїле, будь ласка, наглянь там за ним. Якщо він такий саме, як і його дід, то твоя допомога йому дуже знадобиться.
— Звісно, зроблю все що у моїх силах. Хоча молодий Хеєрдал хоча б вміє добре плавати і не боїться води...
Бог посміхнувся:
- З Різдвом тебе, Гавріїле! Все ж таки люди цікаві створіння, чи не так?
Відредаговано: 07.01.2026