"Туманний Альбіон" Таємні записки суфражистки

Глава 1 «Занадто знайомі місця»

                               

"Життя дає нам, як  теплі фарби, так і холодні, і буває навіть  занадто мрячні аби ми усе пережили, та багато чого пізнали. Бо коли людина готова до усіх  труднощів, вона вважається сильнішою з сильних."

                                                             Лорейн Пенінганс

                  Вирізка з журналу «Фібірлайн» 14 Червня 1896 року

 

               Грейс усе перелистувала старий журнал, що знайшла у  будиночку в Кененсі, коли відпочивала зі своїм чоловіком Ларі, у гарній польовій місцині. Вона вже й почала сумувати  по тому  місцю, бо знайшла там гарних подружок, та й зацікавилася історію «Патріархату» , бо саме через його однобічний вплив вибухнув «Суфражиський Рух», а потім і «Фемінізм», який дав жінкам достатньо прав на: освіту, працю, висловлювання власної думки і право голосу.

— Слухай Ларі, це ж настільки філософські думки, що я навіть не можу тобі передати. Головне в той час їх вимовила саме жінка і вони попали у журнал . Нікому не відома  тоді , а тим більш зараз, її постать  пішла   назавжди у землю і ми не дізнаймося, хто вона така. 

— Крихітка, ну може не назавжди, спробуй погуглити про неї, може й знайдеш.Підтримав Ларі Грейс

— Ларі я все вже прогуглила, кожен сайт перечитала, але так і не знайшла інформацію, щодо Лорейн Пенінганс.

— Кажуть, що, вона жила десь у гірському містечку Сам-Лер, що знаходиться у Туманному Альбіоні, але на картах такого міста НЕ ІСНУЄ… Навіть на самих старих… Наче такого міста взагалі і не було!

— Заспокойся Грейс, подивися у якому місті виходив сам журнал. А потім буде, щось видно…

— Ларі - це ще не все, довго ми будемо їхати у Брунскліт, бо я вже заморилася сидіти, мені дико спекотно, чого ти не увімкнув кондиціонера?

— Грейс ще пару годин точно ми будемо їхати  у Брунскліт, тим  більш в нас поломаний кондиціонер і я нічим тобі допомогти не можу. Максимум , що можу зробити це подути на тебе моя крихітко.

— Добре, тоді просто зупинися я хочу подихати свіжим повітрям.

— Де зупинитися тут у полі, давай хоча б на заправці.

— Ні, Ларі зупини на дорозі.

— Добре Грейс, якщо ти так хочеш я зупинюся.

Зупинивши машину, змучена думками Грейс вибігла  у поле квітів. Воно віяло спокоєм, і пахло м’ятою.  Усе поле було застелене: ромашками,  маками і навіть трохи далі майоріли гарні, високі соняшники.

Це була тільки  середина літа. А від землі пахла медом і віяло теплом. Але легкий вітерець охолоджував усю ту жарку атмосферу притаманну нашому регіону країни.

Через мить Грейс, наче вже була на середині квіткового поля і збирала квіти на гарний польовий вінок і букет. Вже й Ларі її слабо бачив на видноколі окутаному гарними травами, квітами і теплим, палким сонцем, що вже почало потроху спадати…

Трохи нервуючи Ларі почав бити великим пальцями по рулю. Він усе думав: «Нащо мені то усе треба, з відпочинку ніяк доїхати додому не можемо, вже може пів-години відпочиваємо, чи може годину, як так можна…»

Вийшовши з машини Ларі відчув, як  пахло м’ятою та травами, квітками, та медом, наче, десь недалеко була старенька батьківська пасіка, де тільки-тільки зібрали мед.

Ларі завжди згадував своє дитинство в Лондоні, бо народився у аристократичній родині, де ніхто і ніколи не робив ані меду, ані займався бджільництвом.

В його сім’ї була куховарка Берта, яка привозила зі своєї пасіки у Віленсі, смачний квітковий мед, від якого уся родина шаленіла.

І якось Ларі довелося навіть побувати на пасіці у Віленсі, куди він відпросився у батька разом з Бертою на вихідні. Там він спробував разом з чоловіком Берти Джорджом позбирати мед. Тоді вже був кінець літа.

Цей процес дуже зацікавив Ларі, але більше його зацікавила природа, яку він дуже рідко бачив. Його зацікавило ранчо Берти, він відчував усю ту природу, що  навіть не хотів вертатися у галасливий, Лондон.

Він подивився у бік Грейс, вона була просто сексуальна, її волосся розвивало легким вітерцем, а вплетені квітки були, наче дорога коштовна прикраса…

Запах одурманював, і вводив у кохання Ларі. Він ще більше відчував, запах квітів, трав, меду і тепла, що відходило від землі. Все! Ларі вже не міг терпіти він побіг на зустріч Грейс, яка збирала квіти.

Він, наче плив по квітах, і летів за вітром. Його  біляве, наче шовкове волосся розвивалося за вітром, а голубі очі і мускулисте тіло відблискувало на сонці і летіло на зустріч пристрасті і диких поцілунків.

Ларі накинувся Грейс і почав її ніжно цілувати у шию. Їй це подобалося.  Вони сплелися у ніжні, обійми - пристрасть нахлинула на них обох і через мить, вони вже були у ніжних медових травах, де природа пристрасті взяла своє!

 

РАПТОМ! через сон Ларі почав відчувати, як його хтось обливає водою і б’є по щоках   

— Ларі прокидайся… Ларі давай прокидайся в тебе сонячний удар!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше