Туман втраченої реальності
4 Глава
Розплющивши очі, я перше що побачила так це небо, озирнувшись на всі боки я зрозуміла що я на березі океану, на безлюдному острові. "Не дарма я читала Робінзона Крузо" - промайнула в мене думка в голові.
І обтрусившись від піску, я озирнулася, уламків корабля не було, а з іншого боку був ліс. <<Цікаво, як я тут виявилося, як вибралася з рук мерців?» Запитань багато, а відповідей немає. Оглянувшись ще раз, я побрела вглиб лісу.
Ішла я довго поки не побачила стежку, дивно ж острів безлюдний! Постоявши там трохи, я наважилася піти стежкою. Ідучи на ній, я вивчала місцевість, незвичайні рослини, істоти, які оточували мене. Стежка привела мене до будиночка. Набравшись хоробрості, я постукала у двері. Двері відчинилися, з них виглянув дідусь. Не привітавшись,незнайомець спитав :
-Звідки в тебе цей перстень?
-Він дістався мені від прадіда, а ви знали його? - З цікавістю додала до відповіді я.
- Так, мабуть знав, його ж звали Дональд?
Так, його так звали - Відповіла я, додавши-а звідки, ви його знаєте?
-Довга історія, але я тобі розповім, заходь, думатимемо що робити далі.
Глава маленька , але ввечері буду старатися зробити ще одну, побільше.
#1897 в Молодіжна проза
#791 в Підліткова проза
#4399 в Фентезі
Відредаговано: 22.01.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
