Глава 6 Листопадові підказки

 
Туман огортав село Темешки густою ковдрою, а під ногами хрустів вологий листопад. Холод пробирав до кісток, але друзі йшли сміливо — поруч тихо гуркотів самокат Тіма, а прикріплений до нього маленький вогник мерехтів, освітлюючи загадкові символи на аркушах і старі будівлі.

— Перш ніж рухатися далі, — сказав Тім, — треба знайти першу листопадову підказку. Вона прихована там, де світло вогника зустрічає туман.

Микола нахилився до аркушів із загадками:
— Дивіться, перший символ схожий на гілку з особливим листям.

— А другий — на старий фонтан! — додала Олена, уважно оглядаючи простір.

Тім під’їхав на самокаті ближче. Вогник раптом засвітився яскравіше, туман закружляв швидше, а листя піднялося у повітря, наче танцюючи разом із ним.

— Бачите, як світло танцює і листя кружляє? — усміхнувся Тім. — У листопаді моя магія завжди сильніша. Цей місяць допомагає мені гратися з туманом і світлом набагато краще.

— Справді! — вигукнула Таміла. — Ніколи раніше не бачили такого!

Друзі підняли руки, повторюючи контури символу на аркуші. Вогник на самокаті яскравішає кожного разу, коли вони правильно знаходили потрібний предмет, а туман і листя неначе підтримували їхню гру.

Незабаром вони підійшли до старого фонтану. Микита обережно витягнув маленький аркуш із написом:

"Вітаємо! Ви впоралися. Наступна частина пригоди чекає там, де листя кружляє сильніше, а вітер шепоче старі легенди."

— Чудово! — промовив Микола. — Ми розгадали першу підказку!

Тім під’їхав ще ближче, а вогник мерехтів різними відтінками, освітлюючи стежку між деревами. Листя, туман і світло вогника зливалися в дивний, майже живий танець. Друзі відчули, що село оживає разом із ними, а справжні пригоди Темешок тільки починаються.

— Готові рухатися далі? — запитав Тім, вказуючи шлях, що вів до наступної загадки.

— Так! — хором відповіли вони.

Кожен крок здавався маленькою перемогою над осінньою темрявою, а мерехтливий вогник Тіма робив їхню гру магічною і незабутньою.