Глава 5 Перша загадка Темешок

Друзі йшли вузькою стежкою між старими хатами. Вогник Тіма кружляв над ними, світло від нього підкреслювало дрібні деталі: тріщини у стінах, старі вирізьблені символи та покручені гілки дерев.

— За цим символом, — показав Тім, — ми маємо підійти до старої хати в кінці вулиці. Там може бути щось важливе.

Хата виглядала покинутою, двері були трохи прочинені, а вікна — закриті товстими дерев’яними ставнями. Туман танцював навколо, але тепер він більше не лякав, а підкреслював атмосферу загадки.

— Тут щось заховано, я відчуваю, — промовив Тім, і його вогник мерехтів інтенсивніше.

Друзі обережно зайшли всередину. Підлога скрипіла під ногами, а на стінах висіли старі картини та глиняні тарілки. Вогник Тіма підлітав до кожного предмета, і кожен раз, коли світло натрапляло на щось важливе, воно ставало яскравішим.

— Дивіться! — вигукнула Олена. — Там на стіні маленький схований ящик!

Микита підійшов і акуратно відкрив його. Усередині лежала стара карта села, а на ній виділені кілька хат і дивні символи, які збігалися з тими, що були на записці.

— Це наш перший підказковий маршрут! — захоплено сказав Микола. — Далі нас чекають нові знахідки.

— Так, — кивнув Тім. — Кожне місце на карті пов’язане з таємницею. Символи підкажуть, куди рухатися далі, а вогник покаже, що важливо.

Друзі обмінялися збудженими поглядами. Пригоди тільки починалися, і кожен крок відкривав нові загадки старого села.

Друзі уважно розглядали карту, а Тім кружляв над ними, світло його вогника то висвітлювало старовинні символи, то підказувало напрямок.

— Перший символ веде до старої криниці, — пояснив Тім. — Там заховано маленьку частинку таємниці Темешок.

Хата, де вони стояли, закінчувалася вузькою стежкою, що вела до глибокого саду. Туман став ще густішим, і світло вогника Тіма тепліло, освітлюючи стежку мов маяк.

— Це трішки моторошно, — тихо прошепотіла Таміла, притискаючись до Микити.

— Але цікаво, — усміхнувся він. — І це головне.

Вони дійшли до старої криниці. Кришка була важка і дерев’яна, а на ній виднівся той самий символ, що на карті. Вогник Тіма завмер над символом і мерехтів яскраво-блакитним світлом.

— Здається, треба відкрити, — сказав Микола.

Микита повільно підняв кришку. Усередині лежала невелика скринька, на ній ще один дивний знак, який світло вогника підсвічувало.

— Тільки подивіться, — промовила Олена. — Він світиться саме там, де треба!

Тім сміливо підлетів і легко потягнув за невеличкий ключ, який вони знайшли раніше. Замок клацнув, і скринька відкрилася. Усередині лежала стара записка з коротким повідомленням:

"Ті, хто шукає, знайдуть. Таємниця села чекає на тих, хто не боїться."

— Ну що ж, — усміхнувся Тім. — Перший символ розгадано. І ви чудово впоралися!

Друзі сміялися і аплодували. Страх давно відступив, туман здавався теплішим, а містичний світ села — дружнім.

— А що далі? — запитала Таміла.

— Далі нас чекає наступна підказка, — сказав Тім. — І вона ще цікавіша. Темешки тільки починають відкривати свої секрети.

Вогник кружляв над ними, немов маленький провідник, і світив стежкою в глиб саду, де вже чекали нові пригоди.