Глава 4 Таємниці Темешок

Туман оповив друзів щільнішою ковдрою, але тепер він не лякав, а захоплював. Кожен крок лунав м’яким шурхотом листя, а порожні вікна хат Темешок дивилися на них темними очима.

— Дивно, — прошепотіла Таміла. — Мені здається, тут ховається щось… цікаве.

Тім усміхнувся й підняв свій вогник. Маленький зелено-жовтий світлячок миттєво розтанув у тумані, танцюючи навколо друзів. Він підлетів до старої хати, і світло стало яскравішим, колір змінився на блакитний. Листя піднімалося в повітря, мов слухаючи музику, а туман навколо хати закружляв, створюючи легкий вихор.

— Ого, — видихнув Микита. — Він… оживляє це місце?

— Не зовсім, — засміявся Тім. — Просто вогник відчуває старі речі. Коли щось важливе, він світиться яскравіше.

Він підлетів до дверей старої комори, і світло знову змінило колір — тепер воно стало м’яким золотим, неначе запрошувало їх підійти ближче. Тім зробив маленький рух рукою, і туман огорнув символи на стінах, змушуючи їх мерехтіти.

— Це ніби світло показує секрети, — прошепотіла Олена. — Ми точно маємо це роздивитися.

Друзі обережно зайшли в середину. На підлозі лежали порожні скриньки, старі книги та згорнуті папери. Вогник то блиснув сильніше, то змінював форму на маленькі стрілочки, неначе показуючи напрямок.

— Подивіться, — раптом вигукнув Микола. — Там на стіні якийсь знак!

Тім підлетів ближче. Світло вогника наклалося на символ, і він засяяв ніжним синім.

— Здається, це знак, що відзначає важливе місце, — пояснив Тім. — Він світиться тільки тоді, коли поруч щось… значуще.

— Ви бачите це? — зашепотіла Таміла. — Як він знає, що ми знайшли правильне місце?

— Вогник відчуває таємниці, — відповів Тім із посмішкою. — А ще він реагує на ваші емоції. Коли боїтеся або дивуєтеся — блимає частіше.

Друзі сміялися. Тепер страх відступив, і на зміну йому прийшло захоплення. Вогник кружляв у тумані, танцюючи навколо них, немов маленький магічний провідник.

— Отже, пригоди тільки починаються, — сказав Тім. — І я покажу вам, що Темешки ще приховують.

Туман мерехтів, будинки дивилися на них мов живі, а вогник Тіма освітлював шлях у ще невідомі таємниці.

Тім кружляв у тумані, і його вогник світлом ніби малював невидимі лінії у повітрі. Друзі йшли слідом, захоплені тим, як світло реагує на старі предмети та символи.

Раптом Олена зупинилася:
— Дивіться, щось блимає на підлозі!

Вони підійшли ближче і побачили маленьку металеву коробочку, покриту павутиною і пилом. Вогник Тіма кружляв над нею, світло то змінювало колір на теплий жовтий, то на ніжний синій.

— Схоже, це якийсь… ключ, — пробурмотів Микита, обережно піднімаючи коробочку.

Тім підлетів ближче, і вогник завмер над коробкою, злегка мерехтячи:
— Так, вона старовинна, і в ній сховане послання або знак, який допоможе нам зрозуміти, чому село покинули люди.

Микола обережно відкрив коробочку. Усередині лежала згорнута записка з символами, яких вони раніше не бачили, і маленький ключ із дивним гравіюванням.

— Ого! — видихнула Таміла. — Це ж справжня знахідка!

— Так, — підсміювався Тім. — І тепер у нас є перший ключ до таємниць Темешок. Спробуємо розгадати його разом!

Друзі обмінялися захопленими поглядами. Страх відступив, натомість з’явилася цікавість і азарт. Вогник Тіма кружляв над ними, немов маленький провідник, що показує правильний шлях.

— Пригоди тільки починаються, — повторив Тім. — І тепер ми точно знаємо, що Темешки ще мають, що розповісти.

Туман навколо мерехтів, будинки стояли мов живі, а друзі відчули, що їхнє дослідження села перетворюється на справжню пригоду.

Таміла акуратно розгорнула записку. На папері були дивні символи, які ніби мерехтіли у світлі вогника.

— Що це може означати? — прошепотіла вона, нахиляючись ближче.

— Давайте спробуємо розгадати, — запропонував Микола. — Може, це якийсь шифр або старовинний знак?

Тім підлетів до них, і його вогник почав обережно кружляти над запискою, світло змінювалося від зеленого до блакитного.

— Вогник реагує на важливі речі, — пояснив Тім. — Символи світяться, коли я відчуваю їхню значущість. Це як маяк: показує, де сховані ключі до таємниць.

Микита нахилився над запискою:
— Дивіться, деякі символи повторюються. Можливо, вони вказують на певні місця в селі.

Олена, тримаючи коробочку з маленьким ключем, додала:
— Може, це ключ від однієї з хат? Або від підвалу?

Тім посміхнувся:

— Вірно. Символи підкажуть нам, куди йти далі. Але пам’ятайте: це ще не все. Село приховує багато таємниць, і лише уважні зможуть їх відкрити.

Друзі обмінялися збудженими поглядами. Вогник Тіма кружляв над ними, то висвітлюючи символи, то вказуючи напрямок до старої хати, де світло танцювало у вікнах.

— Готові до справжніх пригод? — запитав Тім.

— Так! — хором відповіли вони.

Туман мерехтів навколо, будинки стояли мов живі, а маленький вогник Тіма освітлював їхній шлях. Це було початком великої таємниці, яку друзям доведеться розгадати разом.