Ніч 1

Тук—тук—тук 
Доносився стукіт із вхідних дверей. Оксана подивилась на телефон, було 03:00 за північ. Дівчина не спала. Проблема із сном останнім часом у дівчини тільки загострилася.
Тук—тук—тук — доносився цей дивний, повільний,  проникаючий стук, ледь нав'яжчивий звук.Нічого крім цього глухого, і ледь вібруючого звуку. Серце зрадливо, відбивало той же ритм тук—тук—тук.
 —«Хто там?»
Зірвалося з її пересохших губ, але звук не припинявся. Він тільки посилився, зараз удари відбивалися ехом від порожніх стін. Оксана відійшла від оціпеніння спробувала поворухнутись, тіло тремтіло чи то від страху чи від холоду. Було дивно адже була середина літа і температура навіть в ночі не падала нижче +15 градусів. Вона опустила ноги з ліжка повільно одна за другою, взяла телефон.Включила запис на диктофон і почала підходити до дверей
« Ти не відкриєш двері» — чітко сказала собі дівчина, тіки … . «Тільки що, що ти хочеш зробити?» Але тіло саме повільно наближалося до цього. 
Тук—тук—тук
Вона повільно підходила до дверей, наче кролик іде у відкриту пащу змії. Двері все ближче, звук все гучніший. І тут уже рука тягнеться до ручки дверей, тягне її до низу… .
Тук—тук—тук
Звук все гучніший в світі не залишилося нічого крім цього звуку. Рука не сміливо пробує відкрити двері, але щось заважає. Очі знаходять ключ і рука вже тягнеться до нього. «Не відкривай, не відкривай, будь-ласка» — але тіло її не слухається. У очах завмер вираз страху в перемішку з сльозами. 
Тук—тук—тук
Рука вже на ключі. І тут в іншій руці задзвонив телефон. Голову наповнив крик. Двері здригнулись, але Оксана вже нічого не бачила і не відчувала. Ноги підкосились і вона знепритомніла. Телефон підсвічував вхідне повідомлення 
Макс: «Як на новому місці, як завжди не спиться?
І на диктофоні продовжити запис… .