Розділ 29

Розділ 29

І все б, напевно, так і було б, якби не ці панічні атаки. Вони починаються раптово, на рівному місці, ні з того ні з сього. І їй раптом починає здаватися, що все так хитко, і ось-ось усе впаде, і вона знову стане болісно думати, як заробити на шматок хліба. А тут ще в голову лізе дурна фраза з притчі: «Так буде не завжди».

Такі страхи налітають на неї не часто — не частіше одного-двох разів на місяць. Ось і зараз притиснуло. Сильно притиснуло. І тоді лікує тільки одне. Вона сідає у свій білий, спортивний дводверний мерседес і мчить нічним містом. Летить на дикій швидкості. Миготять проспекти, мости через Дніпро, Набережна, знову мости, шосе в сусіднє місто і далі по шосе. Дорога порожня. Як легко її мерс набирає швидкість. Стрілка спідометра наближається до позначки 200. Їй стає шкода її сімочку, з туфелькою на задньому склі, яка давно припадає пилом у гаражі. Швидкість заворожує, швидкість лікує нерви, швидкість — це найсильніший наркотик, це найкращий антидепресант.

Вона, звичайно, на такій швидкості просто не могла побачити цю заглухлу посередині шосе, неосвітлену, навантажену металом фуру, водій якої через брак знака аварійної зупинки виставив на дорогу відро.

На дикій швидкості її мерседес зніс це відро і виявився нанизаним на труби, що стирчали з кузова. Наталя відчула, як ці труби, пробивши подушку безпеки, ламають її ребра. «Господи, як же мені боляче зараз», — подумала вона. «Так буде не завжди», — відповів їй Господь.

Кінець.

Німеччина 2025 р.