Розділ 21

Розділ 21

Наталя і Людвиг ні про що інше, крім нової справи думати не могли. Зачепило обох. Вони вийшли на повітря.

— Ну що, сестро, потягнемо ми таку справу, як думаєш?

— Ну не знаю, відповіла Наталя. Але якось зачепило, якщо чесно. Знаєш у нас є кілька хороших козирів, Льоня. Ти ж Льонею був до від'їзду?

У документах був Леонід, дід і баба називали Людвігом. Мама як іноді, тато звичайно Льонею, поки не поїхали. Дід і баба дуже були сердиті на маму, за те, що вона вийшла заміж за росіянина, ще й за військового. Демонстративно при папі говорили тільки німецькою. Він, коли вип'є обзивав їх фашистами.

— Слухай. Ви завтра приходите до нас снідати, а потім просто сядемо втрьох з твоїм татом і обміркуємо все це. Все одно без нього не обійдеться.

— З моїм татом, засміявся Людвіг? До речі, тобі він теж не чужий. Він каже, що ти і Ангеліка, копії його мами. Вона теж була блондинкою. На фото дуже красива. Як ви. Ні я, ні Олаф її жодного разу не бачили. Знаємо, що вона поїхала на північ Росії. І просто зникла. Тато за щось був дуже на неї ображений. Навіть не намагався її шукати.

— Слухай, я все життя знала, що мій тато був льотчиком випробувачем і що він геройськи загинув до мого народження. Я звичайно слабо вірила в цю легенду, але завжди писала це в документах. І все проходило. Навіть коли КДБ нас з Сергієм перевіряло при виїздах за кордон. А взагалі чудово, що ви є! Мені часто в дитинстві не вистачало саме брата. Я була дуже замкнутою дівчиною, всіх побоювалася, і було б здорово, якби у мене були брати. Брати, які б точно не давали б мене в образу. Тата то в мене не було.

— Та вже! Ми з Олежком, тобто з Олафом у школі давали під штангу! Нас боялися всі, навіть вчителі. Вже сестричку в образу точно не дали б. І вони знову розсміялися.

Як вийшло, що замкнута, що так важко сходиться з людьми, Наталіє, так швидко подружилася з Людвігом вона сама не розуміла. Вона могла б з ним годинами розмовляти і теми б завжди знаходилися. Та вже! Кров не вода!

А наступного ранку, наївшись вареників з вишнею, вони влаштували справжню нараду. Вона зрозуміла, що Олександр не дарма був директором.

— Німці народ порядку, почав він. Є рекомендації, вони їх виконують. Є рекомендація, що сім'ї з доходом вище середнього купують нові машини і їздять на них три роки. Потім продають приблизно за 50-70 відсотків їх первісної вартості і купують нові. Ці машини як правило купують сім'ї, річний дохід яких близько 25 тисяч марок і їздять на них від трьох до 7 років. Потім вони їх продають, як правило перекупникам, які вивозять їх з Німеччини, або одержувачам соцдопомоги. Я сам їздив на такий. Прекрасний фольксваген. Що вони коштують там я не знаю. Але знаю, скільки вони коштують у нас. Я знаю добру половину машин в нашому крейсі. Як я розумію, ви хочете зайнятися семирічками. А то й старше?

У нас обслуговуються відсотків 20 автомобілів нашого Ландкрейсу, і я звичайно знаю дуже багатьох їх власників. Та фактично всіх, хто живе тут давно. Досить часто вони приїжджають до мене на консультацію. Олександре, хочу продати свою машину і прикупити щось свіжіше. Порадиш якусь трирічну? А за скільки можна продати мою. Просто яку ціну мені питати? Яка ціна буде справедливою? І прислухаються. Людвіг не дасть збрехати. У нас не заведено змотувати пробіг і приховувати аварії, якщо вони були. Це я до того, що підібрати хороший надійний автомобіль ми можемо. Можемо навіть дати на нього сертифікат і кар факс. А далі? Далі для мене темний ліс. Адже його треба перегнати, як я розумію розмитнити і продати. А це складніше ніж купити.

— У мене був дуже розумний начальник. Правда, йому довелося втекти за кордон, вставила свої п'ять копійок Наталія, і всі засміялися. Його улюблена цитата «Хочеш навчитися плавати, плавай» У мене є п'ять з половиною тисяч доларів, і я готова їх вкласти в цей захід. Все, що стосується України я з'ясую за кілька днів.

— Наталенка, бережи свої долари сказав Олександр. На одну, дві машини я вже якось знайду. Я і так тобі заборгував. Я пропоную, все обкатати на одному екземплярі, а потім зрозуміємо, як бути далі. На тому й вирішили.

Німці поїхали через два дні. Прощалися дуже тепло і були впевнені у швидкій зустрічі. Я пришлю виклик тобі мамі і Анюті, пообіцяв Олександр. І ще. Перед від'їздом Олександр подарував їй диво техніки. ФАКС і десяток барабанів паперу до нього.

Якщо ми займемося серйозно постачанням авто, ця штука тобі необхідна. Найбільше факс сподобався Анюті та Ангелі. Класно! Можна слати один одному листи сміялися вони. І навіть фотки.