Розділ 14

Розділ 14

Я була зовсім юною, наївною дурочкою, і що вагітна — зрозуміла вже на четвертому місяці, коли почав рости живіт. Про те, щоб щось робити, не було й мови. Ну немає місячних — і гаразд. Дівчата сказали, що так у багатьох буває, поки насправжки не почнеш жити з чоловіком.

Як на гріх, я посварилася в листах з Сашкою, якийсь покидьок написав йому про мене гидоти, а він, ідіот, повірив у них. Якщо не сам все навигадував. Він і раніше влаштовував мені сцени ревнощів на самому рівному місці.

Служити його відправили аж у Північний Казахстан. Для хлопця з України місця ближче не знайшлося. Поки я горда ходила з животом, його мама поїхала чи то з новим чоловіком, чи то з коханцем кудись на північ, і в їхній квартирі оселилися незнайомі мені люди. З Сашком ми на той час уже місяців п'ять не листувалися. Коли ти народилася, я не витримала і написала йому, що у нього народилася дочка, — він мені не відповів. Потім сказав, що такого листа не отримував. Він в той момент уже змінив частину і служив в автобаті.

Коротше, коли ти народилася, ти була тільки моєю дитиною. Моїм і тільки. Інститут мені довелося поміняти на курси машиністок-стенографісток. Мені дуже допомагала бабуся. Загалом, коли я схаменулася, тобі вже йшов третій рік.

Сашка, як я дізналася потім, залишився на надстрокову, став прапорщиком, возився з машинами. А ще до закінчення термінової одружився з місцевою дівчинкою, німкенею за національністю, і вона через рік принесла йому двійню. Двох пацанів. До речі, твої брати. Ти не втомилася?

— Мам, я вся увага і чекаю нових одкровень, — сказала Наталія. — Це чергова казочка чи так і було?

— Це так і було, — зітхнула мама.

Сашко таки приїхав. Він приїхав побувати на могилі батька. Тобі тоді було два роки. Коли він дізнався, що у нього росте дочка, причому як дві краплі води схожа на нього, він прилетів до мене. Ми обидва плакали. Він говорив, що нікуди не поїде, що ми і так наробили купу дурниць, що він хоче залишитися зі мною і з тобою. Я йому сказала, що поїзд пішов. Єдине, про що я його попросила, — це удочерити тебе. У твоєму свідоцтві про народження, в графі батько стояв прочерк, і я розуміла, що з часом тебе це буде мучити. Ми з ним пішли в РАЦС, і там ти стала дочкою Винокурова Олександра Ілліча, а він став «льотчиком-випробувачем, геройськи загиблим, виконуючи завдання». Він ночував у мене, але спав у сусідній кімнаті. Я сказала йому, що двох дітей я не вивезу, силоньок не вистачить. А через кілька днів він поїхав у свій Гур'євський район, Казахської РСР.

Насправді він ніколи не забував про тебе, регулярно слав гроші і подарунки до твого дня народження і Нового року. Дуже переживав, що я так і не вийшла заміж. Дуже переживав, що зламав мені життя. Хоча я цього не відчувала. Постійно просив твої фото і писав, що ти красуня. По правді, так воно і було. Ти росла на диво легкою, тихою і красивою дитиною, і я від тебе бачила тільки радощі. А життя, воно ж летить як трамвай під гору, і не встигнеш озирнутися, як уже проїхала всі зупинки і наступна — кінцева.