Розділ 12 Ярослав

Або я повний йолоп або зовсім нічого не розумію в жінках, хоча раніше так не вважав.

Спочатку я просто хотів трохи порозважатися у відрядженні, Ірина ідеально підійшла б на цю роль, але чим більше ми спілкувалися, тим більше мене тягнуло до неї… І не тільки фізично, я хотів слухати її, сміятися разом з нею і постійно бачити.

На діловій зустрічі, коли той індик Роман вже ледь їй в ліфчик не заліз, я не зміг втриматися. Взагалі-то, вона зі мною чувак, так що відвали. Але індик якийсь тугодум, не зрозумів з першого разу, хотів вже йому начистити морду, коли Іра мене стримала. В той вечір вона мене здивувала була така спокійна і повністю на моїй стороні, а коли взяла за руку, в мене дах зірвало...я вже хотів скоріше закінчити цю зустріч і побути з нею наодинці.

Поліз цілуватися, але й тут вона втекла від мене..і поки її не було, мені стало соромно, я обманюю таку красиву і розумну дівчину, якій подобаюся. Самому від себе стало противно, але розповісти їй я не зміг, злякався, що не зрозуміє… Тому кінець вечора, провели просто розмовляючи, без всякого інтиму, хоча так хотілося до неї доторкнутися. Я не зміг втриматися і зірвав прощальний поцілунок, а після цього просто зник і планував ще довго тут не з'являтися, нехай забула б про мене. Але життя вносить свої корективи …

Я мав їхати наступного дня додому. Коли з самого ранку хтось постукав у мій готельний номер, я ще тільки прокинувся. Відкривши двері, я очумів, переді мною стояла ... моя дружина Аглая. 

Тепер думаю варто пояснити. Мій батько дуже серйозна людина і як я говорив, все звик вирішувати за мене, власне кажучи, і дружину він мені вибрав сам - доньку свого заможного друга. Цей союз був вигідний їм обом. Тільки я ніяк не погоджувався на справжнє весілля. Але вони знайшли спосіб мене переконати, ми підписали шлюбний договір і домовилися, що це буде фіктивний союз. Аглая була тільки за, вона вже давно закохалася в мене і не втрачала надії на взаємність. 

Дівчина була красивою, але не справжньою, як лялька барбі. Блондинка з довгим волоссям та розкішною фігурою, зовсім не від природи, силіконовими губами та нарощеними віями. Мене від цієї ідеальності аж нудило. Тому не сприймав її серйозно, хоча спроби завоювати мене не полишали її головоньку. Вона вже не знала, що й придумати, щоб зайвий раз зі мною побачитися, а я продовжував гуляти. Цілком законно, це було прописано у договорі, аби тільки на світських заходах з'являвся зі своєю дружиною. Отож для всіх ми були закоханою парочкою, а самі жили по окремих квартирах.

- Ти що тут робиш? - я не дуже люб'язний.

- Може я спочатку ввійду? - дивиться на мене ображено. 

Тільки я на її погляди не ведуся. Пропускаю свою дружину в номер. 

- Я весь в увазі. - хочеться отримати адекватну відповідь, бо Аглаю зараз бачити я хотів менш за всіх.

- Не дивися так на мене! Я теж не мала бажання їхати у цю діру. Мене можна сказати змусили. - театрально ставить руки в боки.

- Справді? І хто ж?

- Твій братик Ігор.

Ігор - мій двоюрідний брат, по маминій лінії, молодший за мене на десять років, хоча по ньому не скажеш, міцний хлопець і вже цілеспрямовано розвиває свій бізнес. Але річ у тому, що він і гадки не має про наш шлюб. Ми не розповідали усім, а через те, що Ігор буває у нас рідко, на свята, то ми цілком справлялися з роллю щасливого подружжя. 

- Мені подзвонила твоя мама, сказала, що приїхав Ігор і хоче терміново з тобою зустрітися. Ми й вирішили влаштувати тобі сюрприз. 

- А мені подзвонити не можна було? - підвищую свій голос. - Де він?

- Не кричи. Я тут ні до чого, це була його ідея. - дівчина вже майже в сльозах. - Ігор в сусідньому номері.

Прийшлося змінити плани та поки залишитися тут. А ввечері Ігор потягнув нас до клубу, якби я знав, чим би це закінчилося, ніколи б не погодився…

Я ніяк не очікував побачити там Ірину.

А, коли Ігор підвів її до нашого столика, я готовий був провалитися крізь землю.

Її погляд був такий нерозуміючий, мені стало соромно і боляче.

Я намагався все пояснити, але не зумів. Вона просто не захотіла мене слухати й правильно зробила.

Мабуть, мені краще поїхати звідси, щоб ми більше ніколи не зустрічалися. А в офіс буду посилати свого заступника. Так буде краще за всіх. Вона мене швидше забуде і зустріне когось достойного і вільного...