Розділ 9

Нарешті, ця зустріч закінчилася. Ми всі вдали, що ніякого інциденту не було й успішно уклали договір. Я раділа, а то ще не вистачало, щоб через мене зірвалася угода, тоді б мені точно не поздоровилось.

Ярослав дійсно весь час тримав мене за руку і тільки, коли настала його черга підписувати документи, вимушено відпустив, подарувавши мені посмішку вибачення.

Ми попрощалися з партнерами й втомлені, але задоволені, знову опустились на сидіння. Ярослав перевів погляд на мене і весело промовив:

- Що ж цю угоду треба відмітити! Але давай не тут, занадто офіційно для тихого вечора. Що скажеш?

Я трохи втомилася, але була не проти продовжити спілкування з цим чоловіком, він викликав в мені симпатію і я хотіла ближче з ним познайомитися.

- Давай. Тут недалеко є затишна кафешка.

В якій часто зустрічаються закохані парочки, ледь не видала я, але вчасно прикусила язика. 

Ярослав погодився і ми поїхали туди.

У кафе дійсно переважала романтична обстановка. Приглушене світло, тиха музика на фоні та затишні диванчики з маленькими столиками створювали відповідну атмосферу. Може я поспішила з вибором місця, промайнуло в голові, але вже було пізно щось змінювати.

Розмістившись на одному диванчику, тому, що окремо сісти просто не було куди, ми замовили червоне вино і фрукти. Від шампанського голова кругом, тому я завбачливо від нього відмовилася, а з вибором вина наші смаки зійшлися.
 

- Дякую, що заступився за мене, я була не готова продовжувати спілкування з Романом, а відказати було якось неввічливо. - порушила перша тишу.

- Та завжди, будь ласка! - Розтягнувся Ярослав у котячій посмішці. - Я не готовий тебе з кимось ділити.

Це мені почулося, чи це він мені вже признається у своїх почуттях? 

- А хіба я тобі давала привід думати, що у нас відносини? - вирішила прояснити ситуацію.

- Ще не вечір.. і твоя рука дала мені надію. - жартівливо понизив голос, але шалені іскорки в очах так і стрибали.

- Я просто хотіла тебе заспокоїти, якби через мене зірвалася угода, думаю, ти б зараз зі мною не так розмовляв. - відповіла цілком серйозно.

- Ні, зовсім по-іншому. - перейшов на шепіт і наблизився до мене.

І тут підійшов офіціант з нашим замовленням. Як вчасно, я ще не готова до поцілунків. Непомітно видохнула, а Ярослав насупився. Як тільки офіціант відійшов, я піднялася у дамську кімнату.

- Від мене не втечеш! - повернувся до свого грайливого тону Ярослав і підморгнув мені.

А я швиденько постаралася зникнути, треба декілька хвилин прийти в себе.

Намагаюся освіжитися холодною водою, бризкаючи собі на обличчя, але щось не дуже допомагає. Я розумію, що між нами вже є якийсь зв’язок, нас притягує невидима павутина одне до одного, але не хочеться поспішати. Як же йому пояснити, щоб не відлякати. Може я занадто заморочуюся? Зараз мені з ним добре, значить, хай буде, що буде. І впевнено виходжу у зал.

Ярослав розслаблено сидить, закинувши руку на спинку дивана і чекає мене, коли я сідаю поряд, руку не забирає і пильно дивиться в очі. Ми поводимо себе, як двоє підлітків, хоча вже давно виросли, але є щось у цьому загадкове. Я трохи соромлюсь, але розпочинаю розмову: 

- Так чим ти займаєшся, крім роботи? 

- Оо, у мене багато розваг. - пустотливо посміхається. - Знаєш, як говорять, вмієш працювати, умій - відпочивати. Найбільше уваги приділяю тенісу, спорт для мене важливий. Ти теж займаєшся спортом?

Я знову червонію. Що ж це таке? Не помічала за собою раніше такої сором'язливості.

- Так. Тільки у мене все простіше, звичайний фітнес.

У такому напрямку ми провели увесь вечір. Розмовляючи ні про що, і одночасно про все. Ярослав більше не намагався мене поцілувати, мабуть, відчув мою невпевненість. Я трохи розчарувалася, так я не хотіла поспішати, але постійно думала про його губи.

Мій бос довозить мене додому і відкриває двері машини, щоб допомогти вийти. Мене злегка похитує від випитого вина і я ледь не падаю йому в обійми, він підтримує мене. Зупиняємося біля під'їзду, щоб попрощатися. Я не знаю, як себе поводити, щось вино мені впевненості не додало. Стоїмо навпроти, дуже близько і гіпнотизуємо один одного. Він трохи нахиляє голову, а я ледь прикриваю очі. Його дихання вже зовсім поряд, я відчуваю легкий дотик губ. Відповідаю, злегка відкриваючи свої губи та насолоджуюсь його ніжністю. Цей поцілунок був невинний, але й незабутній, мабуть, тому, що він перший...