26

Занадто гарні чоловіки, то завжди проблеми.

Оксана не пам’ятала хто це сказав. Мабуть, коли вперше почула, була ще занадто мала, але в пам’ять воно врізалося і засіло там намертво.

Як не дивно, за все своє життя тих проблемних красенів вона не зустріла. Були просто красені. Були просто йолопи. Були щось середнє. А були й приємні і безпроблемні, хоча і дуже симпатичні.

А тепер виходить, що вона просто не розуміла що таке занадто гарні. Аж допоки ось це зеленооке надто гарне в її життя не вивалилось, вирішивши сходити не знаючи куди і навіщо. Проблем у нього було…

Ну, добре б просто казковий дурень. Це проходить, як те підліткове непереборне бажання всім щось довести і нікого не слухатись.

Добре б просто собі багатій, за котрим жінки хвостиком бігають і псують йому характер, котрий і від народження не надто приємний. Таке якщо б і трапилося, якщо б і запало з якогось переляку на Оксану і не захотіло відпускати, рано чи пізно б охололо. Вона б постаралася. Ну і залишити щось цінне собі на пам’ять постаралася б. В якості моральної компенсації. Вона взагалі була дівчиною прагматичною, вона б і з козла молока б надоїла, нікуди б не подівся. З другого боку, саме прагматичність не позволяла їй взяти і повірити в мільярдерів з непереборною пристрастю до першої ліпшої рудої дівчини. Ага, і щоб пристрасть через поганий характер дівчини виникла. Фантастика яка.

Ну, добре б Микаль просто на когось собі перетворювався і бігав оленів полювати а потім сирими їх поїдати. Чи, добре, літав би час від часу поплюватися вогнем по палацу місцевого правителя. Бо традиції такі. Спочатку дракон плюється, потім правитель списом перед печерою трясе. Все заняття. Але і тут не склалося. У місцевих драконів були зовсім інші традиції. Та й не місцеві вони були насправді. Десь самозародилися і розповзлися по світах. Бо занадто багато драконів світ носити на собі не може. Проблеми у світу починаються, магічного характеру.

В цілому, розповзлися дракони по світах і ніхто їх навіть не повбивав, бо портали робити вміють, в тому числі і стаціонарні, котрі всім потрібні. Та й не псують дракони життя людям. Дівчат час від часу псують, але то діло таке, молоде і більшість дівчат ледь не в чергу перед печерою вистроюються, варто дракону тільки свиснути і на щось там натякнути. Бо дракони до жінок щедрі. Дарунки роблять багаті. І проблем з незапланованим потомством у них не буває.

Точніше, проблеми з потомством у них майже завжди, бо те потомство майже завжди незаплановане. Дуріють вони, коли зустрічають дійсно потрібну жінку. Одні на деякий час. Інші на все життя. Але якщо дівчина просто щоб час добре провести, то і проблем ніяких. Ну, хіба якась ненормальна попадеться, у щось увірує, конкуренток почне труїти.

— Так, — сказала на цьому моменті Оксана, бо нутром відчула, що не просто так він про це заговорив.

— Та одна проклинати намагалася, дурепа якась. Захист на неї все те відбив, ходить тепер майже лиса в лишаях. Варта приходила, все зафіксували, до нас претензій нема.

— Чудово, — видихнула дівчина. — А тепер давай про саме цікаве. Так що там з драконятами?

Микаль сумно зітхнув, ткнувся носом їй в шию і трохи лоскотно подихав. Здається, він так заспокоювався і з думками збирався.

— Чому принцеси замуровуються? — продовжила допит Оксана, вирішивши не відступатись і втримавшись від того, щоб погладити його по голові.

— Через страх і незнання, — видихнув Микаль в шию і підняв голову. — Розумієш, не всім щастить з моїм батьком і моєю мамою.

— Е? Ти вважаєш, що тобі пощастило?

— Так, — впевнено відповів Микаль. — У мене чудові батьки. Вони зі мною розмовляли і пояснювали. Обоє. Хоч і кожен в своїй манері. Мама пояснила чому на батька сердита. Він, чому фізично не здатен вибачення попросити. Я і про магію материнського роду знаю, і батькового. І де шукати порад знав. Бо моїх батьків іноді виловити майже неможливо.

— А чому він не здатен вибачитись? — зацікавилася Оксана.

— Через мене. Це буде все одно, що назвати мене помилкою, а з цього не вийде нічого хорошого. Коли дракон признає помилки, його ж магія, навіть якщо він не хоче, може почати те виправляти. А батько зробив дурість, відразу про те не сказав, бо ледь її впіймав і боявся знову чимось злякати…

— А вона сердиться, бо він старанно і послідовно робить проблеми на пустому місці… хм, може йому за це вибачитись? Признати себе дурнем?

— Теж може з цього вийти щось не те. Знаєш, є легенда про першого дракона, котрого дуже любив перший світ і робив все, що він забажає. Але світ, хоч штука і велика, але не здатна зрозуміти багато речей. І дракону довелося з того світу втекти, створити перший портал і втекти, просто щоб не дозволити йому загинути. І тоді ж той дракон зробив першу велику дурість. Він відкусив шматочок того мінливого світу і проковтнув. Вростив в себе. Просто щоб відчувати те тепло, чи щось таке. А шматочок проріс в магію і став хоч і меншою мірою, теж міняти, намагаючись зробити приємно і правильно. Причому, самого дракона.

— Так що драконам треба бути дуже обережними з бажаннями, пошуком в собі недоліків, відчуттям провини… Чудово просто.

Микаль винувато посміхнувся.

— Все не настільки погано. Просто коли відчуваєш, що щось занадто сильно задівається, краще відступитися, навіть якщо сильно не хочеться. Якось так.

— Почекай, виходить, якщо та магія міняє самого дракона, а твій батько признає тебе помилкою і захоче виправити… Він тебе вбити може?

— Не знаю. І він не знає.

— Тому краще не треба.

— Так.

— Добре. А з драконятами що? І принцесами, котрі замуровуються? — знову згадала Оксана.

— Замуровуються для захисту, коли хтось візьме і пояснить, яка небезпечна для немовля присутність батька. І як важко йому триматися якнайдалі.

— Дуже небезпечна?

— Дуже. Поки особистість не сформується хоч частково, в магії не затягнуться всі дірки, захист не наросте.