15

Микаль мабуть здогадався, що його експерту по напоям дуже хочеться щось цікаве в нього спитати. І тому пропав. Зник, неначе вітром здуло.

Оксана його чекала до вечора. Час від часу починала ходити і бубніти, вигадуючи, що йому скаже. Цілі промови вигадувала. А дракона як не було. Щоб відволіктись, вона згадувала напої. Сперечалася з ельфійкою, котра до вирощування люстр з підлоги не додумалась, на щастя. А ось до велетенської гірлянди, в вигляді змії, котра буде виповзати зі спеціально вирощеного кущика, обвивати весь заклад в декілька кілець і миготіти лускою — запросто. І щоб у кожної лусочки свій особливий колір.

Оксана це уявила і зрозуміла, що після цього залишиться додати в напої алкоголь, кудись запихнути діджея і танцмайданчик, і проголосити це все нічним клубом. Першим, якщо нічого подібного в нещасному королівстві (а яке воно з такими дизайнерами?) досі нема.

З трудом, але привести Кору до тями вдалося. Зійшлися врешті на вирощувані дерева в центрі приміщення (Оксана про всяк випадок не уточнювала котрого, щоб була можливість кудись це кляте дерево перенести), на котре гості закладу будуть в’язати стрічки з побажаннями, неважливо кому. І стрічки будуть кольорові.

— Можливо я чогось не розумію, — спробувала себе втішити Оксана. — Можливо саме буйство кольорів всім подобається, одна я така у всіх світах нічого не розумію.

Дракон так і не з’явився.

І коли з Кирпом говорили про фінанси.

І коли Маржа привела свою родичку-кондитера знайомитись. Правда, під час розмови з цією чудовою жінкою, напрочуд худенькою, як для кулінара, Оксана зовсім про Микаля не думала. Кулінара звали Теміла і вона любила розпитувати про рецепти з інших світів. Так що, поговоривши про приблизне меню, дізнавшись, що таке мурси і навіщо мед в бузу, Оксана розповіла про свої улюблені солодощі. А потім старанно згадувала рецепт торта Наполеон. Пояснювала що таке роліні і чому коли в одній трубочці вишні, а в іншій заварний крем — виходить бомба. Про глазур три по одному розповіла. Про смак шоколаду з м’ятою. В цілому, їм було про що поговорити, не до драконів якось.

А потім прийшов вечір, а Мікаль прийти і не подумав. І от хто він після цього?

— Мерзенний дракон, — обізвала необов’язкового роботодавця і співвласника дівчина. — Сподіваюся, він не роман там крутить. А то потім ще й від розорення колишньою дружиною його рятуй. Робити мені більше нема чого.

Колишня дружина чомусь здавалася тим ще стервом. З обов’язковою яскраво-червоною помадою і грудьми п’ятого розміру. Але то була дурість. Навряд щось таке поряд с сином потерпіла б та білявка. Вона ж богиня, правильно? Тому її синочку краще не ображати.

— Бо всіх втопить, — пробурмотіла дівчина засинаючи.

І вже не бачила, як за вікном трішки повисіла якась велика, але напрочуд безшумна тінь. Сумно зітхнула і полетіла собі. У тіні мабуть були справи.

А рано вранці сталося диво.

Точніше, цілих два дива.

Перше — Оксана взяла і прокинулася, коли сонце ледь-ледь почало сходити. Сама від себе нічого подібного не чекала, тому дуже здивувалася.

Друге — ті чорти, котрі десь носили дракона цілий день, змилостивилися і відпустили цього нещасного заручника. Чому заручника? Тому що лише перебуваючи в цій ролі цілий дракон міг отримати синець на пів щоки, якесь зелене бадилля в волосся і аромат болота, в котрому буйно ростуть і розмножуються рослини, бактерії, комахи, а подекуди навіть чудовиська.

— Тебе топили? — діловито спитала дівчина, спустившись сходами в вітальню, роздивившись це диво і повіривши, що воно не ввижається.

Микаль сумно подивився своїми зеленими очима і його захотілося обняти. Зупиняло тільки те, що одяг в нього був брудний і це саме від нього болотом тхнуло.

— Невже сам топився через нещасливе кохання? — задала ще одне питання Оксана, ні на мить не задумавшись. Язик взагалі молов сам собою, а їй хотілося кави, а кавоварка залишилася в майбутній кав’ярні.

— Я радився, — невпевнено сказав чоловік і приречено додав: — З батьком.

— О?! — здивувалася Оксана, обійшла дракона, дійшла до шафи і відчинила її. А раптом там на полицях десь мішечок з меленою кавою ховається? Тоді половина проблеми по добуванню філіжанки кави буде вирішена. Залишиться знайти філіжанку і наповнити її достатньо гарячою водою. В результаті буде щось схоже на каву. — І як? Розповів як правильно обирати друзів і більше не втрапляти в халепу з податковою?

Дракон тихо фиркнув.

— Це тебе батько топив, дізнавшись, що ти намагаєшся відігнати податкову від своєї печери з мільярдами? — продовжив язик дівчини щось собі молоти. А в шафі нічого окрім скатертин і серветок не було.

— Та ні! Ми про жінок розмовляли, — чомусь образився Микаль.

— Знайшов з ким. З чоловіком, котрий ніяк не може одружитися через власну дурість, — пробурчала Оксана, намагаючись згадати в якому з найближчих місць зустрічала каву.

— Я не про те! Я про вибачення, — чомусь став пояснювати дракон.

— А, — дівчина остаточно втратила інтерес до цієї дивної розмови. — Ну, удачі. Хоча вибачатися твій батько навряд вміє. Сумніваюсь, що хоч один дракон вміє. Неприродньо якось.

— Щоб не злилась! — став наполягати дракон.

Оксана враз згадала Маржу. Розмови з нею були такі ж змістовні і нічого не було зрозуміло. А тут ще кави хочеться.

— Хай щастить, — побажала дівчина і пішла в кухню. Там кава, здається, була.

— Ось! — кинувся навипередки Микаль і перед обличчям дівчини мов з повітря з’явилася квітка. Гарна, напівпрозора, мов з зеленкуватого і рожевого кришталю зроблена, але явно жива і натуральна. — Світанкова лілея.

— Хм, — глибокодумно сказала Оксана, сонний мозок котрої намагався зрозуміти чому саме їй вирішили продемонструвати вибачальну квітку. — Може спрацювати, хоча декотрі дівчата квіти не люблять насправді. Особливо такі великі.

І спробувала обійти дракона.