5

Цей світ, де б він не був, продовжував Оксану дивувати.

Ось як зазвичай описуються гноми? Як войовничі печерні жителі, чудові ковалі, добувачі коштовного каміння, скнари, торговці і любителі пива. В кращому випадку пива. А то подекуди вони взагалі загадкову гном’ячу самогонку п’ють, від котрої у всіх інших нутрощі згорають.

А що дісталося їй? А їй дістався гном в червоній шапочці з кружавчиками, з якимось там бізнес-планом і з непереносимістю алкоголю. Бо чим ще можна пояснити все, що сталося далі, вона не уявляла.

Ні, спочатку все було чинно і майже благородно. Повнуватій, але гарній дівчині замовили пиво і невідомі науці сушені кушкушики до нього. Оксана подивилася на гнома поглядом змії на посаді прокурора і він став каятись. Якийсь слабкий духом гном попався.

З його каяття виходило, що коли до дракона прийшли податківці, він їх зачарував (випадково!), перетворивши на кажанів в окулярах, отримав за це величенький штраф, засмутився і розізлився. Податки дракони взагалі не платять принципово, бо вважають, що і так багато роблять для королівств, де живуть. Он його дід цілу виставу з викраденням непотрібної йому принцеси влаштовував, бо не придумали як ту страшидлу з поганим характером інакше видати заміж. Характер був настільки поганий і так швидко проявлявся при знайомстві з нареченими, що вони втікали світ за очі, наплювавши на її величезний посаг.

Так що дракон образився, встав на роги і придумав план. Чи то хтось йому придумав, точно невідомо. І прийшов він з цим планом до Кирпа. Бо він знається на кав’ярнях і тортиках. План був простий. Зараз в королівстві ведеться боротьба з пияцтвом. Безуспішно, враховуючи, що якраз півріччя постійних свят почалося. Навіщо ведеться? А королівській казні просто набридло платити компенсації постраждалим через буйство чоловіків дружинам. Є такий закон про ці страждання. Ще прадідом нинішнього короля підписаний. А відмінити його навіть не намагаються, бо тут таке почнеться. Точно почнеться, бо більшість тих страждалець, перед тим, як іти вимагати свою компенсацію за буйство нетверезого чоловіка добряче того чоловіка відходжують хто качалкою, хто пательнею, одна недавно взагалі дубовим табуретом, ледь відкачали нещасного.

Так, так, про податки з дракона згадали саме через цих страждалець. Вирішили чомусь, що саме дракон повинен дурні прадідові закони оплачувати.

Але тут найшла коса на камінь. Микаль платити податки дуже не хотів і згадав (ну, чи йому нагадали) про ще один дурнуватий закон. Про користь для всього королівства. А пересадити хоч частину любителів вишневого пива на якесь мохіто, то точно буде користь. Для казни, якщо вдасться. А не вдасться, не біда, дракон жеж старався, свої кошти на те витрачав, які ще тут податки можуть бути?

Ось до цього моменту все йшло чинно і благородно. А потім повернулася дівчина, принесла те саме вишневе пиво — темне і густе на вигляд, з незрозумілим ароматом, змішаним з пивним і присмаком шашлика приготованого на вогні з вишневих гілок і замаринованого з додаванням підкопчених вишень.

Кушкушики виявилися невеликими шматочками чогось схожого на чіпси зі смаком раків чи крабів. Але Оксана не встигла їх розпробувати, бо гном понюхав своє пиво, зробив ковток і майже відразу засяяв очима, як новорічна ялинка гірляндою.

Після другого ковтка в ньому прокинулась гномська войовничість. Навіть в бороді суровість почала проявлятися. А після третього він став оглядатися з таким видом, наче десь тут сокиру залишив, а вона взяла і загубилася.

— А знаєш! — вигукнув нетверезо, небезпечно хитнувшись на стільці. — По законах денників ти будеш співласниця! Бо без тебе воно взагалі нікуди не поїде! Не так швидко! Так що все там твоє! Пішли, я покажу!

І перш, ніш Оксана зрозуміла що і кому, гримнув по столу монетою, прихлопнув її долонею, щоб не закотилася кудись, зірвався на ноги і побіг. З підскоком і бородою перекинутою назад через ліве плече.

— Ей! — вигукнула Оксана і кинулася за ним, бо насправді загубитися їй не хотілося, передумала вона.

Гном розвинув непогану швидкість і якби не його червона шапочка, давно б загубився серед перехожих.

— Придурок! — обізвала його дівчина і спробувала прискоритися, хоча бігала не так, щоб добре, принаймні не на великі дистанції. — Ей!

Як у неї вийшло від цього ідіота не відстати, вона й сама не зрозуміла. Червона шапка постійно маячила десь попереду. Легені натякали на щось нехороше. Ноги спіткалися. Але вона бігла. Аж поки не опинилася в незнайомому приміщені. Світлому такому, досить великому і пустому. Під одною зі стін гіркою були складені столи і стільці, під другою якісь дошки і ящики. Пахло смолою і лаком. А гном стояв по центру кімнати з розведеними руками і насолоджувався життям.

— Це все твоє! — простогнав в екстазі, побачивши захекану дівчину, котра за бік трималася. — Все!

— Що саме?! — сердито спитала вона.

— Все! — гном зобразив карусель, заплутався в ногах, впав, але не здався тій гравітації. З другої спроби він встав, підбіг до Оксани і схопив її за руку. — Підемо, покажу, — тоном феї з казки про Попелюшку запропонував. І кудись потяг. На диво сильним цей пупс виявився і тримав, як лещатами.

— Я королю буду скаржитися і гроші з казни стрясу, — пообіцяла дівчина. — І плювати, що ти не мій чоловік. І тоді до тебе податківці прийдуть.

— Не доведуть! — життєрадісно вигукнув Кирп і ударом ноги відчинив непомітні на тлі стіни двері.