2

— Вона руда, — в захваті склав ручки перед пухким животом невисокий кремезний чоловічок.

Саме чоловічок, бо на чоловіка цей бородатий пупс в червоній шапочці з кружавчиками і яскраво-зеленому комбінезоні а-ля «Куплено на розпродажу спецодягу» ніяк не тягнув. Навіть якби хтось спробував натягнути його туди, все одно нічого б не вийшло. А іще цей чоловічок майстерськи ігнорував те, що зуби Оксана так і не розчепила. У неї навіть щелепу вже почало зводити, а вони те ігнорують, навіть власник руки ігнорує. Садисти!

— У дівчинки стрес від переходу, ви що, не бачите?! — занепокоєно вигукнула довгокоса жіночка. І все б нічого, але її блондиниста в цілому шевелюра була дивного зеленуватого відтінку. Мов вона натерла волосся кропивою, чи ще якоюсь травою, а потім не змогла те все змити. — Вона ніяк не може оговтатися від того, що потрапила в магічне місто!

— Не думаю, що вона це хоча б зрозуміла, — насмішкувато сказав молодик схожий вухами на ельфа, а обличчям трішки на породистого коня, трішки на якогось актора чи співака.

І, зараза вухаста, підморгнув. Оксана від обурення навіть руку виплюнула.

— Ви впевнені, що саме вона нам потрібна? Якась вона нервова, — заговорила ще одна жіночка. Типова відьма на вигляд. Тільки мітли і не вистачало. А так і капелюх, і ніс гачком, і чорна сукня з таким декольте, що не зрозуміло, як звідти нічого не випадає.

— Вона, — незворушно промуркотів викрадач, наче не його руку кусали. — Смілива. Від одного мого вигляду не знепритомніла, навіть захищатися почала. А саме головне, вона розбирається в безалкогольних напоях, розуміє які смачні на середній смак і змогла мене побачити. А значить, світ її додому вже завтра не випре. Якась магія в ній точно є.

— Краще б ти податки заплатив, — сплеснув ручками бородатий пупс.

— Пфи, — відповів йому на це красень.

— Та нізащо! — чомусь стрепенулася відьма. — Сьогодні вони змусять дракона виплатити податок на скарби, котрі його предки тисячоліттями збирали і точно колись за ці цінності вже якісь податки платили. А завтра що? Завтра змусять платити за висоту розрізу на сукні і транспортні збори за польоти? Чи згадають, що Чудовий ліс теж в межах королівства росте і зажадають податки, як з власників земель? Чи взагалі… — вона втупилась в пупса і страшним шепотом закінчила, — взагалі згадають про податки на надра, котрі виплачують власники людських шахт?

Пупс аж зажмурився і вчепився обома руками в бороду.

— Можна мені додому? — ввічливо спитала Оксана, запідозривши, що цей чоловічок з явним приступом дальтонізму — гном. Якось не так вона їх уявляла.

— Ми тобі пропонуємо роботу! — тут же забув про власні можливі проблеми пупс і підскочив червоно-зеленим м’ячиком. — Врятуємо королівство від алкоголізму! Напої на будь-який смак!

— Подібні ініціативи допомагають не платити податки, — незворушно пояснив вухастий тип, котрого Оксана вирішила вважати ельфом.

— А тобі ми заплатим дуже добре. Хочеш, золотом і камінцями. Хочеш, в будь-якій валюті твого світу, — пообіцяла відьма і посміхнулася так, що Оксана інстинктивно відступила на крок, притулилася до викрадача, а потім ще й спробувала прикритися його рукою.

— Хто мені тут робітницю намагається зачарувати?! — гримнуло зверху розсерджено. — Не чарувати! Очі виклюю!

Оксана від несподіванки гикнула, підняла голову і побачила, що за цією явно ненормальною співбесідою спостерігав з балки пугач. Великий, сірий з жовтими очима.

— Все буде чесно! Або не буде! — додав він, піднявши пір’я. — Контракт! Бо я вас так ославлю, жоден денник більше вам двері між світами не відкриє! Не кажучи вже про міжсвітову корчму без алкогольних напоїв!

— Міжсвітову? — зацікавився ельф.

— Інакше прибутку не буде, я підрахував, — пояснив пупс і погладив бороду. — Що нам того королівства? Його податкова якщо струсить податки з дракона, прославиться на всі світи. Бо завдяки їй це королівство буде мати на що жити років з п’ятсот.

— Може тобі краще б переїхати? — запитала зеленокоса білявка, ким би вона не була.

— Та нізащо! — обурився красунчик.

— Ти просто не уявляєш скільки потрібно поколінь, магії і скарбів, щоб звичайна драконяча печера перетворилася в його палац, — знову пояснив пупс. — Так що, складаємо контракт. Спочатку з дівчиною, потім з денником…

— Ей, який контракт?! Поверніть мене додому! Мене учень чекає! І напої я тільки пила, я не вмію їх готувати! — обурилася Оксана і впіймала себе на тому, що знову хоче кусатися, що було для неї нетипово і трішки збивало з пантелику.

— Денники нам принесуть рецепти. Запрограмуємо скатертину, наберемо гарненьких… як вони там називаються? Басирки?

— Баристи? — здивувалася Оксана.

— Так, їх, — підтвердив пупс. — Що в нас з електрикою і як скоро принесуть ту кляту виготовлялку кави? Щоб її барсуки згризли, краще б варили, як треба, в джезві…

— Багато б не наварили! — припечатав зверху пугач. — Завтра буде. Якраз одну кав’ярню грабувати будуть. Ось ми трішки і допоможемо. А потім власниці достатньо дорогий перстень підкинемо, — пообіцяв він явно Оксані.

— Та почекайте ви, — схаменулася дівчина. — Я не хочу тут працювати, я додому хочу!

— А потім приступимо до дизайну, — мрійливо сказав ельф, похитнувшись. — Якраз сестри приїдуть.
— Ви що мене не чуєте?! — образилась дівчина.

— Обов’язково потрібно зеленого побільше, це сприяє апетиту! — підскочив пупс.

— Та що це таке?! — обурено вигукнула Оксана, розвернулася, наткнулася поглядом на задоволену посмішку красунчика, сердито пхикнула і врізала йому в око кулаком. Прямо так, як колись двоюрідний брат вчив.

А потім згадалися прийоми самозахисту. Так що до того, як ельф встиг її впіймати, притиснути до себе і почати бурмотіти щось заспокійливе, вона випробувала і «каблуком по стопі», і «носком по коліну», і «коліном між ногами». А красунчик стояв собі і здивовано кліпав. Ну, до того, як коліном отримав. Після цього він зігнувся.