8

Наступні кілька днів відпочинку пройшли швидко та весело, Еван був дуже радий цьому, та якось не вийшло йому поговорити з Синтією і ось настав останній його день. Вони всі разом поїхали до скель, щоб зустріти захід сонця. Приїхали вони туди ще в обід, і вирішили розпалити вогнище та поставити намет, щоб в них переночувати. Кріс і Лінда захотіли побути на одинці, тож сказали що спустяться до моря зробити фотографії. Синтія сиділа біля вогнища вдивляючись в вогонь, Еван прийшов до неї з бокальчиком вина. 
-Скажи, будь в тебе шанс повернутись до нормального життя, ти б ним скористався? Попри те що якійсь людині довелось би померти? - запитала дівчина прийнявши бокал.
-Якби через це хтось загинув то ні, це мої демони, і тільки я маю з ними покінчити. - відповів хлопець зробивши ковток і сівши поруч з нею на камінь прямокутної форми. Дівчина відразу випила все вино, поклала бокал і встала ставши навпроти Евана, а потім буквально сіла на нього і поцілувала. Хлопець впустив бокал і обнявши її за талію відповідав на поцілунки. -Що ти... - хотів сказати він, та вона його перебила.
-Просто довірся мені. - сказала вона і знов його поцілувала обнявши за шию, його руки спустились їй на попу і трохи стиснули її. 
-Я то не проти, але може хоч в намет зайдемо? -  переповнений щастям запитав Еван і встав підтримуючи її, вона лиш кивнула та він зайшов у свій намет, поваливши її на м'який надувний матрац і продовжуючи цілувати.  Її рука опинилась на його штанах, а його поступово підіймалась до її чутливого місця задираючи її чорне літнє платтячко.

-Я ж казала спрацює. - сказала Лінда яка побачила як Еван несе Еліс в намет. -Правда я думала що це він її спровокує, а не вона його. Але не в цьому суть. Все спрацювало. - радісно сказала шатенка 
-Молодець, молодець. - посміхнувся Крістіан. -Пішли сядемо, почекаємо на них. - вони сіли на місце де не так давно сиділа закохана парочка і просто тихо щось обговорювали. Еліс і Еван вийшли якраз до того моменту як почався захід.
-І що, як полежали? - єхидно запитала Лінда. -Тепер думаю можна не питати що між вами. - сказала дівчина змушуючи пару почервоніти. 

Разом вони зустріли захід сонця, Еван розумів, що це його останній момент з друзями, але він був радий, що свої останні години проведе з ними. Після цього вони лягли спати.
-Знаєш це найкращий день в моєму житті. - сказав Еван Синтії. -Я радий, що провів цей день з вами. - поцілував він її в маківку, доки вона лежала головою на його грудях. 
-Я кохаю тебе. - раптово сказала Синтія відчуваючи як на її очах потихеньку з'являються сльози.
-І я тебе кохаю. - радісно сказав він обійнявши її.
-Я не хочу, щоб це закінчувалось. - сказала вона крізь сльози та подивилась на нього, він не знав як, але не дивлячись на темряву він її бачив.
-Я теж, але все буде добре, ти ще знайдеш когось, а я буду кохати тебе завжди. Не плач, така наша доля. - він її ледве заспокоїв, яка б вона не була сильна, а сприйняття того що це їх останній день жахливе. Сон поборов обох.