81: Кулінарна оргія (і мораль)

У «Золотій Шкварці» оголосили гастрофест – грандіозну гастрономічну подію без рамок і без цін. Весь заклад пахнув смаженими пельменями, ароматами численних соусів і відчуттям чергового тренду: “Кулінарія об'єднує”. Мільярд котлет і підливок чекали своїх поціновувачів. І все – безкоштовно.

Фіалка стояла біля прилавка і відчувала холод у грудях:

— Здається, це пастка, — промовила вона до Параскеви, яка вже занурювала ложку в четверту страву за десять хвилин.

Ніхто не зауважив позаду фігури в чорному фартусі з великим написом «Я — НЕ ВБИВЦЯ». Він стояв у темному кутку з коктейлем в руці, уважно спостерігаючи, як гості торкаються до безкоштовності…

— Ніщо не об'єднує так, як колективна отрута, — зауважила Фіалка. І вона не жартувала.

— "Об'єднує" – це означає "причепиться до всіх"? — сміялась Параскева, але голос тремтів.

Ресторан заповнився гуркочем каструль і дзижчанням жуйного гуркотіння. Люди насолоджувались, коли один чоловік різко схопив зі стола виделку, обпікся і затрясся.

Фіалка підійшла:

— Все добре? — спитала.

— Я… мав щось сказати шефу… — прошепотів він. — Але не встиг…

Поки вона допомагала потиснути руку, на кухні ніхто не звернув уваги: фартух із написом «Я — НЕ ВБИВЦЯ» зник. Гості продовжили жувати. А тільки Фіалка знала – ця безкоштовність — не про подарунок, а про моральну перевірку.

Вона записала:

«Гастрофест — пастка об’єднання вічної справедливості й потенційної катастрофи. Безкоштовність — засіб контролю: хто виживе — отримує довіру. Хто ні — залишиться з порожнім шлунком і питанням: чому він ще живе?»

Музика стала нагадувати шепіт — і навіть найбільш безтурботні гурмани затихли. Бо іноді найсмачніша страва — не те, що на тарілці, а те, що приховано під поверхнею.