78: Картопля не пробачає

Кухня «Золотої Шкварки» пахла не лише смаколиками, а й… проваллям. Якось Фіалка та Параскева виявили одну картоплину, що загубилася в духовці після пізнього вечірнього бенкету. Вона була залишена без нагляду, розпечена до звуків, що нагадували скрегіт ясен. Коли витягнули її — вона горіла, немов маяк у морі попелу. Але найцікавіше — не у вигляді пустельного краєвиду, а в повідомленні, що лишилося на стінах форми червоним наче вогонь:

«Я бачив. Він кинув зуб у пельмень»

— Тобто картопля… писала? — здивувалась Фіалка, уважно вдивляючись у попіл, що наче з відбитками давніх листів.

— Це тепер овочі з суперздібностями, — зітхнула Параскева, — Чекаю, коли заговорить буряк.

Картопля, яка бачила те, що не могли запам’ятати навіть камери, тепер стала кулінарним свідком. Але що саме вона побачила? Чий це зуб? Чи справді це доказ? І чому картопля вирішила «говорити» попелом?

Фіалка обережно провела рукою над старим попелом:

«Попільна карта — перша кримінальна записка на чуже тіло. Це не просто попіл — це символ пам’яті. І він пов’язаний із зубом у пельмені. Підказка: свідок не лише живий — він може «говорити» після спалення. Питання: хто написав це повідомлення? І чому загруз у картоплі?»

Решта картопляного антуражу мовчала. Але одна картопля витримала конструкцію правди.

Параскева тихо додала:

— Це не просто страва. Це — вогняне послання. І якщо овочі тепер можуть писати — нам доведеться купити нотаріусів для грядок…

Картопля… тепер не просто продукт. Вона — детектив із зіпсованими позиціями.