Фіалка вирішила перевірити холодильник після «сметанної» вечері. На полиці серед пляшок кефіру, сметани й йогуртів вона наблизилася до самого краю й уявила, як кожен контейнер ворушиться, ніби ховає щось більше, аніж дієтичні калорії.
— Пора на ревізію, — промовила вона, витягаючи повз сметану пляшку з яскравим написом «Кефір».
Параскева стояла поруч з підозрою на обличчі: "це не просто кефір — це кейс до чергового скандалу".
Фіалка повернула кефір догори дном — і зачепилася рукою за щось тверде. Випала навушник. Бездротовий.
— Його вживили туди… навмисно! — вигукнула Параскева.
— Хтось давно хоче записувати запахи… або — голоси, — промовила Фіалка, вмикаючи кнопку.
Навушник подзижчав — і пролунало тихе повідомлення:
«Я знаю, що сталося з томатною пастою. І це було не випадково».
— Отак — кефір став свідком! — підкреслила Параскева, ніби знайшла новий доказ правди.
— І джерелом кальцію, — додала Фіалка з гумором. — Але що ще важливіше: це повідомлення — перший офіційний фронт. Хтось вимагає зізнання про томатну пасту.
Фіалка записала:
«Кефір — не лише молочний продукт. Це акустична камера злочину. Навушник — мікрофон-засідка. Повідомлення — апеляція до Фіалки. Томатна паста — наступний ключ. Хто хоче — щоб ми докопалися до цього?»
Параскева схопила пляшку:
— Це як шантаж кефіром. І тільки йому невідомо, що це — не йогурт зі смаком правди.
Тепер навіть молочна продукція може стати носієм вимоги. Фіалка кивнула:
— Надіюсь, завод забалакатиметься. Я ж хочу просто сніданок. Але, здається, завтра навіть бульйон буде з мікрофоном.