Повідомлення на столі:
«Таємна вечеря. Пароль: “все на сметані”».
Фіалка отримала його з набором зошитів та музичних дисків кухні — і вирушила туди, де темрява могла заварювати. Вона прибула до камерного залу, де зустріла… відмінну обстановку: центральний стіл зі сметаною, що переливалась, як рідке полотно.
— Все на сметані? — промовила вона, обходячи, і потім уважно поглянула на стіл. На ньому — мокра паперова серветка.
Під столом — записка. У ній — фраза:
«Ви занадто багато знаєте.»
Над головою — жорстка пательня, світилась у світлі. Можливо, висяча кулінарна рада, щоб контролювати ситуацію.
І раптом хтось прошепотів:
— Ви надто багато знаєте.
Голос звучав, наче лідяна крижинка над плитою, що гріється.
Фіалка відповіла з усмішкою:
— А я тільки почала голодувати.
Вона підняла ложечку і зробила ковток бульйону. І цей ковток був невідомих ароматів: він пахнув бульйоном — але в ньому була кислинка рому.
Гість в кутку голосно закашлявся. Картина: бульйон з ромом — пікантна крамниця хоробрості.
Фіалка встала, плавно вклала блокнот на стіл і кивнула:
— Це вже не закуска. Це — виклик. І кожен наступний ковток буде свідчити, хто готовий визнати правду і стати її автором.
Вона зробила ще ковток — і продовжила:
«Таємна вечеря — вже не про їжу. Вона про прийняття. "Все на сметані" — маскування. Записка — пряма загроза. Пательня над головою — символ контролю. Бульйон з ромом — виклик. Хто ризикне?»
Голос питав: «Ти зі мною?»
А Фіалка тихо промовила: «Так». І поставила ще один ковток…