71: Масло на слідах

Фіалка спізнилась на нову зміну — і ранковий рейд по кухні видався їй не надто захопливим. Навіть запах відвідувачів ще не встиг просочити все одним духм'яним шаром. Але все змінилося, коли вона зробила крок по зіскоченому дощику і… ковзнула. Зі стогоном — прямо на підлогу — вона стала частиною ранкової репетиції для сардин в автозакупці.

— Це масло! — закричала вона, лежачи на підлозі, як втомлена котлета, що пролежала за ніч.

Параскева, яка йшла за нею, вмить помітила: розтечене масло мало текстуру, колір і зміст… як у елітного трюфельного масла.

— Воно не випадково розлите, — заявила вона, піднімаючи фіалку обома руками. — Хтось давно витирає сліди — але не ганчіркою, а нюхом. Це — автопосудовочисний сноб.

Фіалка дістала блокнот:

«Масло на підлозі — витік спеціального ароматного носія. Масло з трюфелями — дорого, його не використають для прибирання. Хтось лишив пастку або вказівку. Це не кулінарна помилка, а стратегічний жест.»

Вона обережно нюхнула світлий потік:

— Тут є нотки земляного лісу, скам’янілого диму і дуже багатих людей.

Параскева озирнулася:

— Кажуть, трюфельне масло — популярний подарунок еліті. А тут його використовують, ніби килимову доріжку для злочинця.

— Він або вона… — Фіалка показала пальцем на розтікання. — Хоче ще раз поставити під сумнів: «А чи помітили ви мій аромат?»

На маслі лежали кілька слідів — невеликих і нечітких, але на них проглядався периння жовтуватий наліт. Це були сліди каблуків чи кухонного взуття?

— Це може бути знак: якщо будеш слідувати — вестимуть до… трюфелів. І там — до справжнього злочину.

Фіалка занотувала:

«Витік масла – пастка сліду. Трюфельний аромат — знак снобізму і виклику. Невідомі сліди на ньому. Питання: чи змивався слід? Якщо так — значить хтось стирає докази. І він дуже добре обізнаний у гастроспробі.»

Параскева потиснула плечима:

— Це страшно. Це не просто кухня — це кулінарна шахова дошка. І тут хтось відкрив ферзівку масла.

Фіалка встала, витерла кутик халата і промовила:

— Тепер нам потрібен хімік-нюхач. І ще — доказ: хто приносив на кухню трюфельне масло без рецептури. Бо ні душа, ні кухня — не повинні спати в олійних бруньках.

Масло блищало, мов дитячий слід на картопляному торті. І воно показувало: хтось тут володіє більше, ніж ножем і каструлею. Він володіє… ароматом правди.