Наступного вечора, коли на столах Жужманки виставили шинковку, моркву, горошок і інь-ян вінегрету, атмосфера знову змінилась. Вінегрет називався «Вінегрет із підозр», але мало хто звернув на це увагу — аж поки не почались поїдання бурякових зубів.
Офіціант Петро витяг бритвену паличку з буряку. На ній красувалася SIM-карта — маленька, чорна, і таке враження, що вона раніше дзвонила рибі.
— О, тепер і салати телефонують, — сказала Фіалка ледве не хихикаючи.
— Це ресторан — один суцільний детектив, — підсміювалася Параскева. І це було не жарт.
Вінегрет тепер став гарячою темою обговорення: хтось клав SIM, як символ прослуховування. Невідомо, чи хтось телефонував із буряку, але був факт: в салаті — слід чужої інформаційної присутности.
Фіалка розгорнула блокнот:
«SIM — елемент стеження. Він символізує, що кожна страва — не просто їжа. Це — медійний канал. Хтось використовує салати як платформу. І він підслуховує не лише флешки, а й смак.»
Офіціант Петро сказав, що картка була записана словами: «1307». Фіалка пригорщила чорноземного смаку в роті — це все зі смаком детективу.
— Що робити? — спитала Параскева.
— Не починати їсти, — відповіла Фіалка. — І перевірити зв’язки цього номера.
А вінегрет тим часом дивився на них... мовчав. Своєю істотою він сказав: цей ресторан — не про їжу. Це про інформаційні війни на тарілці.