67: Пельмень з минулого

Звітуючи перед Параскевою про нічну знахідку, Фіалка майже впала в обморок. У морозильнику, поряд із сучасним дипломатичним соусом дус-сіті та охолодженими бурштиновими варениками, вона знайшла старий, запліснявілий пельмень. Йому було не менше десяти років – час, коли в ресторані ще вирували карколомні вечірки, а шеф проводив презентації в костюмі «газетного чаклуна».

Але найцікавіше не це. У пельмені — як у справжньому кулінарному скефальному капсулі — вкладена фотокартка. На ній шеф у молодості, з густим бакенбардами, тримав за руку загадкову жінку. Одна лише їхня усмішка викликала не більше радості, ніж неочікуваний детективний поворот. Параскева застогнала від захвату:

— Це його перше кохання? — зворушено сказала. Її очі іскрились більше, ніж світло холодильної камери.

Фіалка стиснула зуби:

— Або його перша жертва, — вона кинула погляд у бік морозилки, де стояли нові пакети з замороженим соусом. — Залежно від того, який соус у нього був у той час.

Запах зіпсованого тіста нагадував їй і плівкову драму. Була в ній не лише романтика, а й підлість.

Вона пригадала — деякі старші працівники згадували, що шеф після розставання раптово став генієм — так, ніби серце викликало кулінарний прорив. Але пізніше не стало ні його старого рецепту «Мовчазного пельменя», ні тієї загадкової жінки. Її ім'я тримали в секреті, як кулінарний ритуал.

Фіалка записала:

«Пельмень-меморіал: стара пам’ять. Фотокартка з 80-х — емоційна загроза. Правда прихована у тесті. Можливі варіанти: любов, помста, зрада. Питання: хто підкинув пельмень? Чи в ньому — код?»

Параскева мрійливо тримала зіпсований шмат:

— Я завжди думала, що пельмень — символ тепла. А вийшла темна історія.

— Ні, — зітхнула Фіалка, — історія — лише починається.