66: Несподіваний шашлик

Команда «Золотої Шкварки» зібралась на природу — пікнік за містом. Мали вибити віру в реальність після серії з кетчупом, гречкою та фартуком.

— Все буде добре, — сказав охоронець, кидаючи мангал, сухі дрова і дим в небо. — Ми відпочинемо.

Усі сиділи навколо багаття, соусно обговорюючи останні події, коли Фіалка відчула щось не пахне грилем. Раптом хтось знайшов, серед ароматних шматків м’яса, … вухо.

— Це вухо?! — скрикнув відвідувач, кидаючи шпажку.

— Це, певно, маринад, — намагався жартувати хтось, але звук його сміху затих у вогні, коли побачив: це — справжнє людське вухо.

Фіалка підняла його моторошно:

— Це — стаття, — мовила вона твердим голосом. — Це — матеріал для кримінальної справи. Не ваше жарювання — а результат.

Мила сутінь, мангал димів, м’ясо смажилось — але всі подивилися вже не на апетит, а на обличчя один одного. Це був не пікнік — це вияв справжньої культури страху та свідомої небезпеки.

— Що ви будете робити? — запитала Фіалка.

— Ми викликаємо поліцію, — відповів охоронець. — А решту — відсилаємо в суд… Стаємо перед фактом.

Вона кивнула:

«Вухо в шашлику — новий рівень. Це не маніпуляція — це загроза фізична. Ми — не просто національна кулінарія. Ми — в полоні доказів. І це вухо — перший шматок, що говорить: ми в кримінальному випробувальному м’ясі».

На цьому маринаді вона вирішила: більше жодних походів. Бо навіть теплі дрова не зігріюють, якщо поруч — справжній кримінал.