63: Бабуся йде у наступ

У розпал кризи соусу, пасток і шантажу, до ресторану увірвалась Бабуся Ніна — місцева легенда вареникових війн. Вона з’явилась з каструлею, що здавалася важчою за всю драму, і здивувала навіть розкішну пательню.

Ніна поставила дно каструлі на середину столу, виграла свою битву з часом — виглядала, мов боєць визвольного руху.

— Ці гастрономи розпустилися! — закричала вона так, що ложки тремтіли в склянках. — Я ще Сталіна годувала! А ви що — креветки в кисло-солодкому?!

Вона підняла величезну ложку-миску, що нагадувала церковну, і почала бити нею всіх підряд. Сопілки столових приборів брязкотіли, ніби козацькі литаври, а кухарі відскакували в сторону.

— Ганьба! — повторювала вона, шукаючи в кого фарш не з того дна.

Фіалка встигла втекти під стіл — разом із записами, фотографіями сала й бутербродом з часником.

— Вона… вона — як вареник у бурі, — шепотіла Параскева, притискаючись до стіни. — Застаріла, як пельмень, а ламає тільки справжніх.

Фіалка записала:

«Бабуся Ніна — елемент хаосу. Вона — інститут моралі й непідкупної правди. Здійснила наступ на гастро-святе. Ложки — розбито, каструля — розкричала гнів. Питання: як її змусити стати на нашу сторону? Можливо, вона буде свідком? Або каральницею?»

Столи знову похитнувся. Але після дій Ніни стало ясно: навіть бабуся може бути зброєю. А в Жужманці зброя — соус, ложка, вареник або удар каструлею.